Чорнобильська трагедія стала випробуванням на мужність багатьох людей, її учасників, допомогла визначити головні пріоритети серед багатьох життєвих цінностей – відповідальність за країну, за долю інших людей.
У складний для Батьківщини час герої Чорнобиля не залишаються байдужими до долі держави. Ще на початку березня Василь Скиба та Володимир Очеретяний поїхали в сел. Черкаське й звернулись до керівництва 93-ої окремої механізованої бригади з пропозицією надати необхідну допомогу захисникам України. З того часу ця волонтерська робота стала найважливішою для патріотів рідної землі. Вони швидко згуртували коло однодумців і помічників.
«На той час ремонтом військової техніки в бригаді займались тільки чотири спеціалісти, – розповідає Василь Іванович. – Запчастин не було, умови роботи, забезпечення військових вимагали змін. Вивчивши проблеми військової частини, яка останніми роками отримувала мінімальне фінансування, ми звернулися за допомогою до керівництва Дніпропетровського району, відгукнулись також підприємства, організації, окремі громадяни. Значну фінансову допомогу на запчастини надав Богдан Кулик, керівник Прат СПМК-90. Люди, хто скільки міг, перераховували кошти на автомагазин у м. Вільному, який постачав запчастини для ремонту бойових машин. Лише чорнобильці з власних коштів, які їм виплачує держава, зібрали 25 тис. грн. Велику допомогу й підтримку надали спільно зі своїми громадами Валентина Стець, Чумаківський сільський голова, Євгенія Корінна, Степнянський сільський голова. Та щирих слів подяки заслуговують усі, хто долучився до підтримки наших військових, які на сході України в зоні воєнних дій захищають цілісність кордонів нашої держави. Всього жителями Дніпропетровського та Магдалинівського районів зібрано біля 150 тис. грн. Крім того зібрано біля 200 кг різних ключів для ремонту, багато речей першої необхідності, продуктів харчування. Великий вклад у забезпечення фруктами, овочами зробили фермери, керівники сільгосппідприємств. Закуплено дев’ять паливних насосів, відремонтовані кулемети, пушки, БМ-21 – бойові машини «Гради». І це далеко не повний перелік виконаних робіт».
6 грудня, в День Збройних сил України, Василь Скиба з подарунками нашим військовим побував у зоні АТО в селі Миколаївка Донецької області, що розташоване за 25 км від Красноармійська. Розміщується батальйон у недобудованому приміщенні, яке опалюється буржуйкою. Василь Іванович зустрів там земляка Сергія, що мешкає в Підгородному на вул. Центральній. Передав солдатам малюнки та листи від наших дітей, яким вони були дуже раді. Саме цей підрозділ у числі перших від початку АТО був відправлений на Луганськ. Там віддав своє життя командир батареї БМ-21 «Град» Юра Лавошнік – надзвичайно веселий життєлюб.
Пригощали волонтери хлопців свіжим домашнім салом, яке передали підгородняни, та яйцями від працівників Кіровської птахофабрики – агрофірми «Дніпропетровська» (директор Валерій Вакух). На вогнищі, в самостійно змайстрованій сковорідці з БДТ-диска, насмажили мужні чоловіки запашної яєчні та добре посмакували. Величезне спасибі військові передають за мед, бо в умовах зими, коли корегувальникам вогню доводиться лежати по кілька годин на холодній землі, він є ще й чудодійними ліками від застуди. Смачнющими видаються хлопцям у далині від дому багаті вітамінами яблука, вирощені в садах фермерського господарства «Воскресіння».
Дякують людям і за теплі речі. А от із взуттям досі велика проблема. Воно швидко мокріє, а сушити в воєнно-польових умовах нелегко.
Наступного дня шлях волонтерів проліг у село Тоненьке, що біля Пісків. Проживають військові в будинку тваринника. Волонтери заночували в місці розташування військових і на собі відчули страх війни – цілу ніч село Тоненьке обстрілювали терористи з реактивних установок залпового вогню. Саме тут воює наш земляк-герой Артем Чирва (коли матеріал готувався до друку, нам стало відомо, що Артем поранений, зараз перебуває на лікуванні).
Третім пунктом призначення волонтерів стало розміщення 3-ої батареї за кілька кілометрів від Горлівки. Живуть солдати в старих фермах, умови не найкращі, та вони сміливо переносять складності військової служби. Щоденно їх обстрілюють із мінометів, практично щодня хтось із бійців отримує поранення.
Так разом із захисниками рідної землі чорнобильці під мінометними обстрілами зустрічали свято українських Збройних Сил. «Війна – це тяжке випробування, яке потребує згуртованості, об’єднання людей. Смерті ж, як на мене, не треба боятись, вона все одно неминуча, – з незмінною посмішкою на обличчі стверджує Василь Скиба, – а допомога нашим військовим та наша підтримка дуже необхідна, тому ми не можемо дозволити собі боятися».
Таміла ЖОРНЯК
