gorod.dp.ua
Заснований він на основі особистих колекцій відомого дніпропетровського історика, археолога й дослідника старовини Віктора Векленка. Усього виставлено 2300 експонатів. Та ще 700—800 — у фондах. Отже, разом понад 3000.
Збирав колекцію 70 років
Прошу Віктора Векленка докладніше розповісти про своє захоплення, як воно виникло.
Як це часто буває, виникло все випадково.
— Коли ми, історики, археологи, почали досліджувати Богородицьку фортецю в гирлі Самари — це селище Шевченка на околиці Дніпропетровська — вималювалися дві теми: культова й історія пам’ятки старовини. Це був 2000 рік. Я тоді очолював навчальну лабораторію археології ДНУ. Не вистачало необхідної літератури, яка б допомогла систематизувати наші знахідки. Друзі знайшли для мене важкодоступний каталог зібрання Ханенків щодо хрестів і образків понад столітньої давнини. Там переважно друкувалися матеріали з України. Колеги-науковці з Росії теж поділилися своїм матеріалом, — розповідає історик.
Так він став ставрографом. Ставрографія — допоміжна історична дисципліна, що вивчає історію та іконографію Хреста — основоположного символу християнства.
Віктор Олексійович навідувався на місцевий колекціонерський ринок біля обласної філармонії, з допомогою друзів йому купували хрестики в інших містах України. Років сім наполегливо збиралася його колекція, поки 2009 року разом із зацікавленими колегами вони не зробили велику виставку в стінах музею ім. Яворницького «Образ хреста: від давнини до сучасності». Експозиція мала успіх і підтвердила: він на правильному шляху.
У фондах музею хреста також зберігається 500 монет з Богородицької фортеці. Це монети Польщі та Московії — від часів Івана Ґрозного до Петра І.
Отже, в Україні, повторюємо, такого музею немає. В Росії була спроба заснувати музей хреста на Соловках, але там щось не склалося. Є Гора хрестів у Литві, біля Шяуляя. Але це місце паломництва, отже, дещо інше.
Експонати з 16 областей
На сьогодні в музеї представлені натільні хрести з 16 областей України, починаючи з Дніпропетровщини й завершуючи Донбасом і Кримом. Про що ж розповідають знайомі кожному з дитинства натільні хрестики? Про те, що наша історія зовсім не така, до якої ми звикли, говорить під час екскурсії Віктор Векленко. Один з міфів — мовляв, ми жили в дикому степу. Потім прийшла цариця Катерина ІІ, все заселила і все змінила. Експонати музею це спростовують — на цих землях здавна жили і працювали люди. Нам показують хрести з села Іванівка (Галушківка з унікальним музеєм належить до Іванівської сільради), хрестик часів ще Київської Русі.
Три десятки планшетів густо обліплені експонатами — через них озивається багатюща історія всієї України. А В. Векленко п’ять років тому ще й видав солідну монографію — вона продається серед інших книжок у місцевій крамниці.
У цих же місцях, розповідає історик, знайшли «срібник» — срібну монету часів князя Володимира. Все це багато говорить історикам: монети і хрести не губилися на шляхах, а гроші знаходять там, де виймався гаманець. Етнічна історія Дніпропетровщини цікава й насичена. Це підтверджують експонати унікального музею. Окремі вітрини присвячені Петриківському і Царичанському районам.
Віктор Векленко з особливою шанобою показує запорізькі хрести. Вони зустрічаються як у нашій області, так і в інших регіонах. З історією Царичанки пов’язані хрестики давнішого періоду — часів Великого князівства Литовського.
Серед експонатів — хрести, які вживалися як православними, так і католиками. Це підтверджують археологічні розкопки не лише в нашій області, а й в інших. Історик знов і знов повторює: в усі часи на цій землі жили люди. Колись їх було більше, колись менше, така вже течія історичного процесу.
Виникнення Катеринослава — Дніпропетровська пов’язують з Катериною ІІ. Проте матеріали музею свідчать: на території сучасного міста знайшли хрестики XV—XVI століть, тобто задовго до появи тут Катерининської адміністрації.
Історик показує і російські хрестики, знайдені на території фортеці, — їх виготовляли в північно-західній Росії — Новгороді, Пскові. Під одним дахом зібрався багатий і різноманітний матеріал.
Найбільший в Україні комплекс запорозьких натільних хрестів виявили на місці старої Карабинівки Павлоградського району — одинадцять хрестиків. Разом з іншими подібними археолог виділив їх у групу натільних запорозьких хрестів.
У районі павлоградських сіл В’язівок, Кочережки виявили цінні знахідки ще часів античності й Київської Русі. Хтозна, може, з часом з’явиться можливість придбати ці раритети й представити в колекції музею.
— Ось малесенький срібний хрестик, виготовлений з одного боку в запорозькій традиції, а з другого — ніби в скандинавській, — розповідає В. Векленко. — Таких хрестиків відомо в Україні два: один — у нас в експозиції, а другий — у нас же у фондах.
Нікопольщина — теж не простий регіон. Велика кількість матеріалу дійшла з періоду Київської Русі. Хрестики свинцеві — прикраса для бідних. Бронзові хрестики — вже є проявами тогочасного мистецтва. Хрестики 16—18 століть представлені тут дуже масово.
По всіх регіонах України зібрано православних і католицьких хрестиків приблизно однаково. Деякі католицькі хрестики — точна копія православних, тільки зі своїми написами. Ноги Господа прибиті на один цвяшок. Таким чином йшло природне взаємопроникнення культур.
Збирач показує костяний хрестик, загадку якого допомогли розв’язати московські колеги. Це, як виявилося, паломницькі хрести Києво-Печерської лаври другої половини 19 століття. Вони розходилися по всій Україні, аж до Львівщини.
Музей розвивається, тож від Дніпропетровщини переходимо до наших сусідів. Перед нами — вироби з Полтавщини. Ось жіночі хрестики зі скляними вставочками середини XVIII століття. Є знахідки з місця Полтавської битви 1709 року.
Викликає зацікавлення керамічний хрестик, зроблений напевне в центрі гончарства — Опішні, де робили керамічні іконостаси. Але особливість цього хрестика навіть не в тому, що він керамічний. Якщо уважно придивитися, то у Господа яскраво виражені вуса і стрижка в скобу — «під глечик». Таких більше ніде немає. За стилістикою, матеріалом, станом збереження цей хрестик належить до другої половини 19 століття. На Харківщині також багато зустрічається слобідських запорозьких хрестів.
Для В. Векленка ці металеві експонати — свідки нашої етнічної історії. Сучасний Донбас — історичні козацькі землі. Експонати з околиць Краматорська датують кінцем 17-го — початком 18-го століття. Археологи знайшли тут і матеріали часів Київської Русі, запорозькі і слобідські хрестики. Це й підтверджує, що Донбас — старовинний козацький край. Давня культова пластика переконливо свідчить про це.
До речі, Музей хреста козацького хутора Галушківка має свою сторінку у фейсбуці. Там викладено весь ілюстративний матеріал, усі вітрини музею. Отже, при бажанні ви можете зробити і заочну екскурсію.
