Зміни до Конституції: що чекає на ЖКГ

27 Липня 2015 19:01
firstsocial.info

firstsocial.info

Внесення змін до Конституції щодо децентралізації влади змінить вектор життя житлово-комунального господарства на 180%. Що пропонується нещодавно схваленим законопроектом №2217а? – детальніше у публікації.

Вже майже тиждень в українському політикумі не вщухають пристрасті стосовно прийнятої Верховною Радою постанови «Про направлення на висновок до Конституційного Суду України Проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) №2217а», поданого Президентом Петром Порошенком. В основному дискусії між політиками, які нібито входять у коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді і є нібито владою, точаться навколо того, чи є скерування до Конституційного Суду президентського варіанту змін до Основного Закону #зрадою чи #перемогою.

Оскільки запропоновані Президентом Порошенком конституційні зміни в більшості свої торкаються місцевого самоврядування та здійснення виконавчої влади на місцях, то в разі надання Конституційним Судом позитивного висновку щодо відповідності законопроекту №2217а Основному Закону (в чому майже ніхто з політичних експертів не сумнівається) та наступного його схвалення не менше, ніж 300 голосами народних депутатів, вектор життя житлово-комунального господарства, яке сьогодні на 99% є справою органів місцевого самоврядування, які до того ж в більшості своїй є засновниками та власниками комунальних підприємств, зміниться на 180 градусів. Тож, ситуацію з цим законопроектом доцільно оцінювати не емоційно (у нашому традиційному стилі:  «все пропало»,  «зрада» і тому подібне), а раціонально і змістовно.
У законопроекті №2217а Президентом Порошенком запропонована своя власна версія багатостраждальної ідеї децентралізації державної влади в Україні та оновлення конституційно-правового статусу місцевого самоврядування.
Змінюються окремі положення Конституції України щодо адміністративно-територіального устрою. Зокрема, закріплено, що територія України поділена на громади. Відтепер саме громада, а не селище, місто чи район, є первинною одиницею у системі адміністративно-територіального устрою України.
Передбачається, що адміністративно-територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, децентралізації влади, повсюдності та спроможності місцевого самоврядування, сталого розвитку адміністративно-територіальних одиниць із урахуванням історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Скоріш за все таке визначення спрямоване на поступовий відхід від ідеї дотаційних областей та впровадження поняття «спроможна громада» – громада, яка здатна заробити кошти для цілей місцевого самоврядування.
Законопроектом передбачено, що розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів різних рівнів здійснюється за принципом субсидіарності, що в цілому відповідає Європейській хартії місцевого самоврядування.
Змінами вилучаються з конституційного регулювання місцеві державні адміністрації та відповідно скасовується інститут голів місцевих державних адміністрацій. Натомість основні повноваження зосереджуються на базовому рівні – у громаді.
Передбачається утворення виконавчих органів місцевого самоврядування громади, які є підконтрольними і підзвітними раді громади. При цьому голова громади головує на засіданнях ради громади, очолює виконавчий орган місцевого самоврядування громади. У свою чергу, районна рада, обласна рада обирає зі свого складу відповідно голову районної ради, голову обласної ради, який очолює виконавчий комітет ради.
Закріплюється матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування. Зокрема визначається, що такою основою є земля, рухоме і нерухоме майно, природні ресурси, інші об’єкти, що є у комунальній власності територіальної громади; місцеві податки і збори, частина загальнодержавних податків та інші доходи місцевих бюджетів. Тож питання внесення в державний реєстр відомостей щодо рухомого і нерухомого майна, яке належить тій чи іншій територіальній громаді, набуває як ніколи актуальності.
На цьому децентралізація закінчується, бо починається централізація або запровадження інституту префектів.
Створення префектур, як зазначено в законопроекті 2217а, необхідне для нагляду за додержанням Конституції і законів України. Принагідно нагадаємо, що 15 липня втратила чинність норма Закону України «Про прокуратуру» щодо здійснення системою прокуратури України загального нагляду за додержанням Конституції та законодавства України державними службовцями, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності. Тільки видихнули вільно від нескінчених прокурорських запитів щодо надання документів (часто необґрунтованих) – і знову загальний нагляд! Логічно було б назвати тоді цих посадових осіб не префектами, а «прокураторами»…
Проектом №2217а передбачено, що префекта призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Кабінету Міністрів Президент України. Префект зупиняє дію актів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду.
Крім того, законопроектом передбачено, що у разі ухвалення головою громади, радою громади, районною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції, створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, Президент зупиняє дію відповідного акта з одночасним зверненням до Конституційного Суду, тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого. Очевидно, що необхідність такої норми в Конституції продиктована сумним досвідом 2014 року, коли деякі місцеві ради Донецької і Луганської областей зненацька вирішили, що вони живуть в «ДНР» та «ЛНР».
Тож у разі визнання Конституційним Судом акта голови громади, ради громади, районної, обласної ради таким, що не відповідає Конституції, Верховна Рада за поданням Президента достроково припиняє повноваження голови громади, ради громади, районної, обласної ради та призначає позачергові вибори у визначеному законом порядку.
До речі, в питанні місцевих виборів Адміністрація Президента, яка готувала законопроект №2217а, зробила такий собі невеличкий «сюрприз» тим політичним силам, які вже витратили не один мільйон американської валюти для отримання прихильності виборців на виборах 25 жовтня. «Сюрприз» полягає в тому, що цим законопроектом пропонується розділ ХV  «Перехідні положення» доповнити пунктом 17, згідно якого після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» наступні чергові місцеві вибори – вибори голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад проводяться в останню неділю жовтня 2017 року. Повноваження сільських, селищних, міських голів та депутатів місцевих рад, обраних на чергових виборах у жовтні 2015 року та місцевих виборах у період з жовтня 2015 року до жовтня 2017 року, припиняються з дня набуття повноважень відповідно головами громад, радами громад, районними та обласними радами, обраними на наступних чергових місцевих виборах у жовтні 2017 року. Тобто, депутатів місцевих рад та міських голів на виборах 25 жовтня ми будемо обирати лише на 2 роки.
У п. 18 Перехідних положень законопроектом №2217а пропонується врахувати Комплекс заходів із виконання Мінських домовленостей від 12 лютого 2015 року (так звані Мінські угоди-2). Відповідно до нього у законопроекті №2217а передбачено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом. Чи буде такий закон прийнятий, а якщо буде, то які саме особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей будуть визначені ним, які то будуть райони Донецької і Луганської областей – поки що взагалі не відомо.
Загалом, враження від Президентського законопроекту №2217а подвійні, щоб не сказати більше, з одного боку змінюється сама ідеологія об’єднання в громади, з іншого – суцільний нагляд префектів за додержанням законодавства від імені Президента. Прокуратура завдяки повноваженням такого загального нагляду перетворилася на корупційного супермонстра. Щоб ефективно боротися з корупцією, її потрібно очолити – так кажуть мудреці…