З мистецтвом витинання ми знайомі із самого дитинства. В дитячому садку, в школі, чи з мамою вдома ми старанно вирізали на папері візерунки, а розгортаючи свою роботу, тішилися цікавим малюнкам, які з’являлися в результаті.
Витинанка – це вид давньослов’янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва. Витинання відоме українцям ще з давніх-давен. Українські народні паперові витинанки, як прикраси сільських хат, почали використовувати в середині XIX ст. Ними прикрашали вікна, комини, печі, стіни, полиці тощо. Витинанки також поєднували з іншими прикикрасами для дому, наприклад, із розписами та вишивкою.
Сьогодні матеріалом для витинання, як правило, є папір та картон, а раніше використовували й деревину, шкіру, рослини.
До стін паперові вироби клеїли знятим (знежиреним) молоком. На жаль, такі роботи з часом втрачали свою свіжість і форму, тож їх просто викидали, заміняючи новими.
Зазвичай на витинанках зображали геометричні та рослинні орнаменти. Траплялися й зображення тварин, предметів побуту, людей.
Мистецтво витинання було поширеним всією Україною, проте, найбільш популярним воно було на Прикарпатті, Поділлі та Подніпров’ї. Українські витинанки, як й інші види народного мистецтва, мали регіональні відмінності.
Сьогодні техніку виготовлення витинанок успішно використовують для оздоблення книг, журналів, вітальних листівок, а узори, притаманні витинанці, навіть зображають на одязі.
За матеріалами: Фолк Мода.
