У метра української літератури, мешканця Дніпропетровська – Миколи Антоновича Миколаєнка – ювілей! У грудні йому виповнилося 95 років.
Читацький актив Дніпропетровської районної дитячої бібліотеки зібрався, аби привітати з іменинника з Днем народження. Святкове зібрання відбулося в затишній читальній залі обласної бібліотеки для молоді ім. М. Свєтлова.
Шановного ювіляра прийшли привітати шанувальники його творчості, колишні його підопічні та учні, колеги по перу, представники навчальних закладів.
Микола Миколаєнко народився 5 грудня 1919 року в с. Мар’янівка Криворізького району Дніпропетровської області. Закінчив Запорізький педінститут, Горьківське зенітно-артилерійське училище. У перші дні Великої Вітчизняної молодий офіцер пішов на фронт, командував взводом, батареєю, був начальником штабу дивізіону. За бойові заслуги нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни І ступеню та бойовими медалями. Під війні працював директором школи, редактором криворізької міської газети «Червоний гірник», головним редактором Дніпропетровської студії телебачення.
Микола Антонович – лауреат обласної літературної премії ім. П.Кононенка. Член Національної Спілки журналістів України й Національної Спілки письменників України (з 1958 року). Автор 37 книг. Поет, драматург. Написав п’єси «Мар’яна» та «Іду за тобою». Співавтор 7 поетичних збірників та альманахів, з-поміж яких вирізняються «Сяєво жар-птиці: Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я» (2009, 2012, Дніпропетровськ), аудіо-книги «Письменники Дніпропетровщини – шкільним бібліотекам» (2012, Дніпропетровськ).
Присутні відзначили людську доброту Миколи Антоновича як наставника, його вміння підтримати й розвинути творчі здібності у молодих письменників та журналістів. А ще дуже приємно відчувати, що перед тобою людина – старша, мудра, сивочола – але й досі з тонким почуттям гумору, з самоіронією, з відчуттям нинішнього часу. Особистість, яка в такому поважному віці – 95 років! – не закрилася у недосяжній за віком і статусом мудрості, не застрягла у своєму минулому! Микола Антонович щиро відгукується на тривоги нинішнього життя, роздумує над стосунками колись братніх народів, аналізує – чому так сталося.
На святі звучали вірші у виконанні самого автора. Звучали й пісні на слова поета. Їх виконала композитор Олена Швець-Васіна. Лунала й величальна «Многая літа» – у виконанні всіх присутніх.
Побажаймо й ми многая літа, доброго самопочуття, нових ідей і віршів нашому ювіляру, нашому сучаснику, який багато пережив на довгому віку…
Хочеться, аби збулося й побажання одного з гостей – щоб Микола Антонович написав свої мемуари. Нехай це буде завданням від шанувальників таланту на найближчий час. Лариса ОМЕЛЬЧЕНКО.
