В архівному відділі Дніпропетровської РДА до роковин Голодомору 1932-33 рр. оформлена виставка архівних документів на підставі фондів Державного архіву Дніпропетровської області та документів, що зберігаються у районному архівному відділі.
Зокрема, із фонду сільгоспартілі «Шлях до комуни» села Новомиколаївка, до наших днів, на пожовклих від часу обривках паперу, перед нами постають особисто написані свідками голодомору заяви мешканців до правління артілі.
Люди прохають про допомогу та про вимушений вступ до сільгоспартілі «Шлях до комуни», з метою отримати хоч якусь поміч та мати засоби до існування. Найбільше викликають співчуття прохання про те, щоб дали хоч трішки молока дітям, або повернули корову, бо родині нічого їсти. Щоб дали хоч клаптик землі для обробітку, повернули родині хату, город, чи просто дали муки, або дали хліба… (стиль і граматику залишаємо незмінними).
«Євтушенко Вусія Яковна: Прохаю правління приділити мені молока, як немає змоги жити далі». На заяві резолюції: «Відмовити». (Аркуш 231, справа №5, фонд 53).
«До правління «Шлях до комуни» від Новикова Павла. Заява. Прохаю правління, щоб дали мені яку-небудь допомогу, хотя б якої муки, тому, що я зовсім ослаб і далі не можу так жити. Квітень 1933 рік».(Аркуш 295, справа №5, фонд 523).
«Станіслав Х. С. Заявление: Товариші! Я Станіслав на сьогодні зовсім оплошав от недоїдання, а всеш таке нагадую вам, товариші, що я єсть фундатор колективного будівництва і передовик сельського соціалістичного життя. А тому прохаю правління аби воно мені перемінило корову, то у мене корова ялова, ходе все время у ярмі, молока нема, всього 2 літри, а як пасеться всього дає 4 літри. Достать треба корову, щоб кормити людей, а то нас 5 душ, всі взрослі, їсти требується багато. Вже я, Станіслав, чувствую себе дуже слабим і прийдеться загинуть, бо вже начав пухнуть увесь із ніг до голови, і я прохаю: товариші, спасіть моє життя, зможіть надать або замінить мені корову, за ялову дали би дойну і я остався би знов працівником соціалізму.З гарячим проханням до вас товариші. Не от клоніть моєй просьбе. Станіслав».(Фонд №53, справа №5, аркуш 353).
«До Артілі «Шлях до Комуни» из в. Петровского. Заява Гребенюка Ф.К. Прохаю розибрати мою заяву й прийняти мене членом Артілі обращая внимание на то, що я здав честно свий хліб державі й майно в Колгосп. Обовязки буду виконуват яки на мене будут покладатся добросовистно. Гребенюк Ф.К.». З резолюції: «Прийнять».
До правління артілі «Шлях до Комуни». Від колгоспника Токар Пилипа. Заява. Прохаю приділити мені молока в щот моїх будущих трудоднів. Прохання не відмовляти. 28/IV.33 Прохач Пилип Токарь». Резолюція: «Відмовити».
«До Новомиколаївського правління «Шлях до комуни» від Станіслав Марини Наумовни. Прохаю правління артілі приділити мені молока на дитину 3-х місячну. Потому, що я не можу ходить на роботу через дитину, а коли дасте допомогу, тобто приділите молока, то я буду виходити на роботу і виконувати ту роботу яка буду на мене покладаться, і в мене немає змоги купувати молока по 5 карбованців за літер. Станіслав М. Н., 6/III-1933 р.» (Фонд №53, справа №5, документ №33. Резолюція: «З умовою, коли буде ходити на роботу, молока дать»).
Матеріали з постанови Політбюро ЦК КП(б)У: «від 29 листопада 1932 року про викривлення проведення в життя постанов ЦК КП(б)У від 30 жовтня та 18 листопада 1932 року про фонди у колгоспах.Ф.П-19, оп.1, спр.484, арк. 124-128. Машинописний оригінал. Формат аркушів А4:
«О применении репрессий, как к единоличникам, так в особенности против колхозов и колхозников, во многих районах уже сбиваются на механическое и огульное их применение, рассчитывая, что само по себе применение голых репрессий должно дать хлеб. Это не правильная и очень вредная практика. Ни одна репрессия без одновременного развертывания политической и организационной работы, необходимого нам результата дать не может, тогда как репрессии хорошо рассчитанные, примененные в отношении умело выбранных колхозов, репрессии проведенные до конца, сопровождаемые соответствующей партийно-массовой работой, дают нужный результат не только в тех колхозах, где они применяются, но и в колхозах соседних, не выполняющих плана».
«Наоборот, предусмотренные постановлениями ЦК репрессивные меры по отношениям к кулацким элементам и в колхозах и среди единоличников, еще очень мало использованы и не дали необходимых результатов, вследствие нерешительности и колебаний там, где репрессия безусловно необходима. Особенно в отношении единоличников, не смотря на то, что уже прошло 20 дней со времени издания инструкции СНК, репрессивные меры применяются чрезвычайно слабо и недостаточно».
«Несмотря на указания ЦК, до сих пор организация хлебозаготовительной работы в районах поставлена из рук вон плохо. Вместо правильной расстановки сил по колхозам, а в отношении единоличников по селам, вместо серьезного и постоянного большевистского руководства хлебозаготовками из районного центра, продолжаются бестолковые и безответственные разъезды руководящих работников района по селам».
Із газети «Колгоспним шляхом» в с. Перещепине від 19 січня 1933 року про хід хлібозаготівлі (перша сторінка). Ф.П-19, оп. 1, спр. 68, арк. 37. Формат аркушу 18×24 см. 19 січня 1933 рік, із статті: «Чорна дошка може бути знята лише після завершення плану». Колгоспники артілі «Леніна» забов’язались мобілізувати всі сили на ліквідацію заборгованості в хлібозаготівлі (2.770 ц.), знявши з себе пляму чорної дошки. Треба розгорнути масово-політичну роботу колгоспників, щодо добровільного відкривання ям. Колгоспні збори цілком схвалили контрольні числа весняного сіву в кількості 1430 га». «Ось ті, які зрозуміли постанову партії про добровільне відкриття своїх ям. Жінка Коваленка Івана (Олександрія), сказала комісії про свою яму в 28 пудів хліба. Одноосібниця Сачева Палажка, на загальних зборах колгоспників, заявила, що в неї є яма з хлібом і закликала всіх хто має захований хліб підти за її прикладом».
Заяви жителів Дніпропетровського району, а також архівні документи, є красномовним підтвердженням страшних років голоду. Жорстокості не було меж, над людьми знущалися, спокійно спостерігали за тисячами безневинних смертей. Із постанов правління цитуємо: «Оштрафувати на три трудодні, оштрафувати на 5 трудоднів». І це при тому, що людські життя й так ледь-ледь жевріли через відсутність вдосталь їжі та найнеобхіднішого з предметів побуту.
Доведені до безумства голодом люди ставали на шлях канібалізму. Кримінальні справи на таких «злочинців» передавались до суду: «Із довідки облпрокурора про факти канібалізму у Дніпропетровської області. 1933 рік. Ф.Р-1520, оп. 3, спр. 1, арк. 500. Машинописна, незавірена копія. Формат аркушу А5. Довідка. Надійшло справ на людоїдів, спрямовані на розгляд до Судової тройки всього на 54 особи. На трупоєдів – на 6 осіб, разом – 60. Надходило справ по місяцях: лютий – 2 справи, березень – 4, квітень – 34, травень – 20». Виникали подібні злочини та зафіксовані аж у 20 районах.
Нехай страшний Геноцид, який пережив наш народ, ніколи більше не повториться ні в якій країні, в жодному куточку Землі. Тетяна МАЗУР
