З професійними і небайдужими лікарями Дніпропетровському обласному перинатальному центру пощастило. У медиків достанньо патріотизму, відповідальності та чуйності, щоб, окрім своєї основної роботи, ще й активно брати участь у підтримці українських солдат, які воюють в зоні АТО, надавати допомогу переселенцям зі сходу України.
– Наш колектив небайдужий до подій, які зараз відбуваються у нашій країні, – розповідає головний лікар перинатального центру, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії з організації та управління охорони здоров’я, акушерства та гінекології, заслужений лікар України, депутат обласної ради Людмила Іванівна Падалко.
Путін згуртував України, згуртував наші колективи та сім’ї, у відповідь на свою агресію отримав міцну стіну сили і єдності.
З перших же днів військових дій у Донецьку і Луганську, ми підключилися до волонтерської роботи, прийняли рішення, що будемо допомагати відстоювати територіальну цілісність нашої країни, як можемо, настільки вистачить сил. Адже в зоні АТО воюють і наші колеги, і діти наших колег, люди, за яких ми щодня молимося.
Групу волонтерів перинатального центру очолює Роза Григорівна Онойко, старша акушерка Першого акушерського відділення. Свою роботу вони починали з того, що просто зібралися, поїхали після роботи в продуктовий магазин однієї з торгових мереж і закупили продукти для солдатів.
Потім волонтери купили каски, камуфляж, берци, футболки, шкарпетки, предмети особистої гігієни для наших колег і їхніх дітей, які зараз там …
Серед них – Антон Хватаймуха і Сергій Запорожець. З перших днів початку антитерористичної операції в польових шпиталях в зоні АТО служить лікар – анестезіолог Олександр Душейко. Нещодавно добровольцем пішов захищати Україну дитячий реаніматолог Ігор Піндіч. Готується на передову і Сергій Картавцев, син старшої медсестри Центру планування сім’ї та репродукції людини Людмили Картавцева.
Чоловік нашої колеги, акушера – гінеколога Анастасії Литвин, Олександр Зеленюк, хірург, аспірант Інституту гастроентеродлогіі НАМН України, з березня перебуває в зоні АТО. Олександр був покликаний по мобілізації, знаходився в найгарячіших точках – Слов’янськ, Ямпіль, Краматорськ. Разом з колегою і другом Ярославом Левченко вони рятують поранених українських солдат.
Для наших героїв, за гроші, зібрані колективом, ми купили бронежилети 4 – го рівня.
За ці місяці війни медики самі пережили і поранення, і контузії, бачили, як смерть забирає людські життя. Але вони залишаються на сході країни, щоб це страшне горе не поширювалося по нашій землі.
Анастасія Литвин подумки весь час з чоловіком, вона стежить за ходом військових дій, знає на пам’ять дати всіх важких боїв. Колеги намагаються підтримувати її морально.
Зараз Анастасії вдалося об’єднати всіх знайомих і просто небайдужих людей, наших колишніх земляків, які живуть закордоном. Волонтерська допомога вже поступає до нас з інших країн.
Бувають різні ситуації, коли людям потрібна увага і допомога. Нещодавно до Людмили Падалко звернулася молода мама з Первомайська Тетяна Шамаріна. Її дитина народилася у підвалі Первомайського перинатального центру, під час обстрілу. Через кілька днів жінці з новонародженою вдалося вибратися з міста і добратися до Дніпропетровська. Документи на дитину вона оформити не встигла.
Людмила Іванівна допомогла жінці отримати необхідні довідки. Для цього довелося зв’язатися з головним лікарем Первомайського перинатального центру Миколою Коваленко. За допомогою електронної пошти та факсу документи Тетяні Шамаріній передали.
За час бойових дій на сході країни у Дніпропетровському перинатальному центрі надали допомогу 672 – ом пацієнткам – переселенкам. З них – 102 – ом дівчаткам підліткам. Лікарі успішно провели кілька складних операційних втручань.
Тут роблять все, щоб вкрай обмежений бюджет на медичні послуги максимально працював на конкретну людину. Щоб вагітні жінки відчували себе сміливіше і впевненіше перед майбутніми пологами, перебуваючи далеко від дому і родичів.
На перший погляд, нічого особливого колектив не робить, люди просто вдень і вночі виконують свою роботу. Але як! Різниці в медичному обслуговуванні пацієнтки з Донецька і Луганська не відчувають, навпаки, відзначають, що таких душевних відносин не замінить найякісніша апаратура, таку турботу зустрінеш не в кожній лікарні.
Пацієнтка з Краматорська Юлія дякує за турботу докторів. Удома вони з чоловіком активно виступали за незалежність України. Зізнається, що з деякими сусідами довелося посвариться … Юля розповідає, що не хотіла покидати будинок, якби не була вагітність – не поїхала б. Але коли в місцевій лікарні пологи почали приймати в підвалі, чоловік зібрав речі Юлі і дочки і змусив виїхати. Разом з ними в Дніпропетровськ приїхали і Юлина сестра з дітьми.
Поки Юля була в пологовому будинку – малюки і сестра перебували в таборі для переселенців у Волоському. Юля розповідає, що такої уваги дітям не було можливості надавати навіть у сім’ї. З посмішкою молода жінка говорить, що донька стільки смачного не їла вдома, вона навіть уже стала відмовлятися від деяких солодощів – так смачно годували у Волоському.
За малечу і племінників вона була спокійна – з дітьми працювали вихователі, грали аніматори, ростові ляльки, малюків возили на екскурсії, в цирк.
У перинатальному центрі всі медичні послуги Юля отримала безкоштовно – від аналізів до УЗД.
Ще одна пацієнтка перинатального центру – колега медиків з Луганська. Юлія Галкіна – анестезіолог Луганського перинатального центру.
На початку літа молода сім’я закінчила ремонт у квартирі, в дитячу купили нові меблі та речі для довгоочікуваної дитини … Колеги Юлі готувалися приймати у неї пологи. Але Варвара народилася за допомогою дніпропетровських медиків, куди Юля з мамою, шкільною вчителькою, приїхали всього з декількома сумками речей.
– Дуже сумую за чоловіком, за будинком. Але, такі обставини, доводиться поки жити далеко від рідних. У нашій новій квартирі залишилися всі речі, які ми купили для нашої Варвари – від ванночки до памперсів. Увечері сіли з мамою на поїзд і приїхали в Дніпропетровськ, скільки змогли забрати в руках – то і взяли з собою. Спочатку жили у родичів, зараз зняли квартиру.
Велике спасибі медикам перинатального центру. Вони з великою турботою ставляться до пацієнток. Спасибі за одномісну палату, спокій і затишок.
– Нам тут подарували багато подарунків, – додає мама Юлі, Лариса Станіславівна, – як тільки моя внучка народилася – в той же день нам подарували ліжечко, коляску та ванночку. Спасибі велике волонтерам, лікарям і всім небайдужим до нашої долі людям.
Ви не уявляєте, яке зараз горе в Луганську. Ми – люди мирних професій – вчитель, лікар, зараз ми навіть не дивимося новини, бо бачили своїми очима весь жах, який там відбувається. І дуже вдячні за увагу, з якою до нас поставилися в Дніпропетровську.
Група молодих мам, які були пацієнтками перинатального центру, теж об’єдналися, щоб допомогти тим, кому потрібно, в найнеобхіднішому. Наприклад, кожній породіллі дарують набір для молодої мами.
Тетяна Пирогова, Вікторія Карпенко, Світлана Кучерова, Тетяна Огурцова, Тетяна Рачок, Катерина Василишина, Галина Петровська допомагають не тільки пацієнткам, які знаходяться в стаціонарі перинатального центру, а й надають допомогу іншим переселенцям. Координує роботу активісток Юлія Дмитрова, яка багато сил і часу віддає, щоб підтримати людей.
Допомагають перинатальному центру зараз і городяни. Привозять одяг для малюків, коляски, ліжечка. Часто люди навіть не називають свої прізвища, кажуть – не важливо …
Медики дякують за допомогу спонсорам, всім, кому небайдужі стан нашої медицини і долі людей. У перинатальному центрі роблять все, щоб створити для молодих мам комфортні умови, віддають всі сили, знання і досвід, щоб малюки народжувалися міцними і здоровими.
Лікарі перинатального центру, які цілодобово борються за людське життя, виходжують навіть 500 грамових немовлят, не розуміють, як, у двадцять першому столітті, російський президент міг надихнути свій народ вбивати. Як можуть наші сусіди прийти в наш будинок і стріляти в нас. Медики моляться за мир і запитують, яка ж сила у всесвіті може зупинити агресора. Віра Касьянова.
