Міжнародний жіночий день (англ. International Women’s Day) — це свято жіноцтва, що відзначається 8 березня. Започатковане як пролетарське феміністське свято, Міжнародний день жінок-робітниць. Це офіційна версія.
Спочатку Міжнародний жіночий день був днем протесту проти дискримінації жінок. Існує традиція прив’язувати виникнення Міжнародного жіночого дня до демонстрації, яку провели 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці з вимогами рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня («марш порожніх каструль»).
Проте, допитливі історики з’ясували, що 8 березня 1857 була… неділя. Погодьтеся, не найліпший день для страйку. Більше того, наступного тижня в нью-йоркських газетах ніхто не згадав про таку резонансну акцію з сотнями прогресивних дам на вулицях і негарною поведінкою поліції. Книжки про феміністський та робітничий рух у США теж, хоч як дивно, замовчують цей інцидент.
І коли 1908 року на з’їзді соціалістичної партії США було ухвалено резолюцію відзначати в останню неділю лютого День американських жінок, ніхто з делегаток не посилався на страйк піввікової давності; просто взяли довільний день року.
Під впливом дій американських жінок і на пропозицію німецької соціалістки Клари Цеткін, учасниці II Міжнародної конференції жінок-соціалісток (Копенгаген, серпень 1910 р., понад 100 учасниць із 17 країн) вирішили щороку в березні відзначати Міжнародний жіночий день – день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права.
У резолюції, запропонованій Кларою Цеткін, зокрема, зазначалось:
«У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога має бути висунена як складова частина всього жіночого питання в цілому і в повній відповідності з соціалістичними поглядами. Жіночому дню слід повсюдно надавати міжнародний характер, і він всюди має бути старанно підготовлений…»
Точну дату МЖД на тій конференції так і не було визначено.
Вперше Міжнародний жіночий день провели 19 березня 1911 року в Німеччині, Австро-Угорщині, Швейцарії та Данії. Цю дату обрали жінки Німеччини, бо саме 19 березня 1848 року король Пруссії перед загрозою збройного повстання пообіцяв (але згодом не виконав обіцянки) провести реформи — включно з введенням виборчого права для жінок.
1912 року МЖД відзначили 12 травня. І лише з 1914 року дату МЖД зафіксували на 8 березня (можливо, через початок Першої світової війни, яка відсунула вбік щорічно визначення дати Міжнародного жіночого дня).
Цікаво, що позаяк Росія жила тоді, на відміну від всієї Європи, за юліанським календарем, то Міжнародний жіночий день святкували не 8 березня, а… 23 лютого.
В Росії цей день почали відзначати щорічно з 1913 року.
Дивно, але факт: жіночі демонстрації 23 лютого (8 березня за новим стилем) 1917 року стали початком Лютневої революції, яка потім плавно переросла у Жовтневу революцію з Леніним на чолі. І чим усе це скінчилося, всі, напевно, в курсі.
Після 1920 року свято поступово втрачає свою популярність. У СРСР свято позбувається політичного забарвлення і стає одним з небагатьох неполітичних свят. Однак несподівано, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став святом і неробочим днем з 1966-го.
Суть свята по-радянськи полягала в тому, щоб акцентувати увагу на особливому місці жінки в боротьбі за «щасливе комуністичне завтра», виділивши для неї аж цілий день. Радянська влада забезпечила цю рівність тим, що дала жінці в руки лопату, відбійний молоток, посадила на трактори – зробивши з неї тяглову робочу силу, відібравши від жінки традиційну функцію – берегині сімейного затишку, жіночність, материнське щастя…
І на довершення всього, в 1977 році ООН, за пропозицією СРСР, прийняла резолюцію 32/142, призвавши всі країни проголосити 8 березня днем боротьби за жіночі права – Міжнародним жіночим днем. Вдруге, після Клари Цеткін.