Не тільки офіційна, а й всенародна нагорода
Їм стоячи аплодували всі. Кожен українець подумки підтримав рішення щодо цієї нагороди. Адже кожен день їм говорять «Спасибі» десятки врятованих героїв, за них моляться сотні матерів, чиї сини боронять кордони нашої держави на сході країни.
21 березня в Київському палаці «Україна» відбулася церемонія нагородження лауреатів загальнодержавної премії «Людина року -2014».
Премією «Кумир українців» у нововведеній спеціальній категорії «Обранці доблесті» був нагороджений головний лікар Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова Сергій Риженко.
«Людина року» – престижні нагороди, за допомогою яких українці віддають данину визнання і щирої подяки відомим політикам і громадським діячам міжнародного масштабу, авторитетним дипломатам і меценатам, видатним представникам культури і мистецтва за їх непідробну любов до України, за повагу нашої історії і наших традицій, за їх безпосередній внесок у становлення істинно незалежної української держави.
Цього року програму, якій майже два десятиліття, об’єднувала загальнонаціональна ідея, героїзм і хоробрість наших захисників та мужність волонтерів.
Сергій Риженко став справжнім кумиром українців. Тисячі користувачів «Фейсбук» кожного ранку зі сльозами на очах читали короткі звіти головного лікаря про прожиту добу. І шептали «Дякуємо», коли бачили коротке слово «Встигли».
– На сцену я піднявся разом зі своїми колегами, – розповідає Сергій Анатолійович, – адже так було справедливо. Ця премія, за великим рахунком, заслуга всього колективу, всіх, хто працює у нашій лікарні – лікарів, медсестер, молодшого медичного персоналу. Всіх, хто рятує життя українських героїв, поки інші намагаються їх знищити.
Головний лікар гортає сторінки свого блокноту, який постійно, під час медичних оглядів пацієнтів, поповнюється новими записами.
– Якби Ви знали, які довгі ночі у нас…, – говорить Сергій Анатолійович, – як хірурги за ніч проводять по декілька надскладних операцій… У чому секрет нашої роботи? Колеги стали ближче один до одного. Як у справжній сім’ї, ми розуміємо один одного з на півслова, всі радощі і всі печалі переносимо разом, підтримуємо один одного.
Наш девіз: негайно спасати людину, навіть, якщо неможливо. Адже, часто привозять ранених, які мають лише 10% – 15% шансів залишитися живими…
Чуйність і турбота наших медиків, у поєднанні з високим професіоналізмом, завжди були вирішальним компонентом у боротьбі за життя сотень людей.
Нажаль, бувають і невдачі. Та це теж своєрідний крок вперед для лікаря. Бо вже наступного разу він буде знати, що робити, щоб швидше поставити на ноги людину.
У нашій лікарні вступає в силу право людини на життя. Медицина – це, перш за все, філософія. І найбільшим щастям для мене і моїх колег є той факт, коли людина, нехай після декількох складних операцій, та все ж залишається живою.
Кожного, хто потрапляє у лікарню Мечникова, зустрічають професійні та небайдужі працівники. Пацієнти отримують якісне лікування, увагу та турботу. Навіть після курсу лікування до лікарів звертаються за будь – якою консультацією. Адже, як стверджує прислів’я, лікар – хворому батько, а здоровому – друг.
Вірні клятві Гіпократа
Лікарня Мечникова – один з найстаріших лікувальних закладів України. Охорона здоров’я Дніпропетровщини бере свій початок саме звідси.
Архівні документи свідчать про те, що 11 травня 1798 року Наказом громадської благодійності (відомство започатковано Катериною II) у місті Єкатеринославі заснована лікарня, до складу якої входили сама лікарня на 40 соматичних місць, богадільня на 30 ліжок і будинок душевнохворих на 36 місць.
Першими працівниками, відповідно до штатів 1798 – 1799 років, були лікар, титулярний Радник Олексій Белицький, помічник наглядача Максим Шустенков і сторож Василь Никитович.
Називався заклад Єкатеринославська Губернська лікарня і розміщувався на п’ятнадцяти гектарах землі у східній частині міста Соборній площі (нині – Жовтнева площа). На цій же території і знаходиться зараз лікарня Мечникова.
На базі лікарні знаходяться дванадцять кафедр Дніпропетровської державної медичної академії, що дає змогу швидше та ефективніше проводити медичні консиліуми.
І в мирний час мечніковці були на передовій. Наприклад, лікарня Мечникова є головним регіональним спеціалізованим лікувальним закладом для надання медичної допомоги постраждалому від аварії на ЧАЕС населенню.
Відразу ж після аварії на ЧАЕС колектив лікарні почав прийом постраждалих. Наказом головного лікаря Володимира Олексійовича Павлова були організовані штаб і пункт, де цілодобово проводився дозиметричний контроль і дезактивація осіб, евакуйованих із зони відчуження. Відкрились три токсико-терапевтичних відділення на 120 ліжок.
З 1997 року у лікарні функціонує відділення для хворих Чорнобильського контингенту. Воно відразу стало заповненим. Пацієнти мають змогу отримати сучасну діагностику і відповідне лікування.
Лише в останні роки саме до нас привозили постраждалих під час вибуху газу на Мандриківській, скалічених внаслідок страшних аварії у Марганці та на житловому масиві Перемога, потерпілих від терактів у Дніпропетровську.
– Та таких травм, з якими потрапляють з передової, ніхто з нас ніколи не бачив, – розповідає заступник головного лікаря з хірургічної допомоги Юрій Скребець. Колектив згуртувався як ніколи, всі проявили свої професійні і людські якості. Ми стали більш згуртованими, досвідченішими і сильнішими.
Ангели у білих халатах
Майже щодоби сюди надходять поранені.
2014 рік для лікарні Мечникова пройшов під абсолютним пріоритетом рятування життя пораненим. Незважаючи на критичну, непередбачувану ситуацію, що склалася, лікарям вдалося швидко адаптуватись, переобладнатись та створити дуже ефективний алгоритм надання високоспеціалізованої допомоги великій кількості поранених.
– Перші пацієнти, які отримали поранення під час бойових дій в зоні проведення АТО, з’явилися у нас 9 травня 2014 року, – продовжує розповідь Юрій Скребець. Тоді їх було 16. А ось у серпні 2014 із зони АТО до нас надійшло 309 осіб.
На сьогодні проліковано більше 1200 поранених, які провели у відділеннях лікарні понад 9500 ліжко – днів. Хірурги по дванадцять годин не виходили з операційних.
Найбільш тяжкі поранені, здебільшого прямо з передової, без надання кваліфікованої допомоги (допомога лише в межах само- та взаємопомічі) надходили у червні-липні. Адекватне діагностування, протишокові заходи, гемотрансфузійна терапія, зупинка кровотечі в більшості випадків, на жаль, були відсутні.
Подальше надходження поранених у серпні-вересні уповільнилось, але з початку року ми знову спостерігали значне збільшення кількості пацієнтів з тяжкими міно-вибуховими травмами.
Внаслідок розгортання досконалої, укомплектованої висококваліфікованими кадрами, оснащеної та розгалуженої мережі військових польових шпиталів, всі поранені зараз надходять до нас після виведення з шоку, гемотрансфузійної терапії та виконання невідкладних втручань у польових шпиталях.
Операції вищих рівнів складності, в тому числі на судинах, виконуються зараз у польових шпиталях, що надає нам змогу уникнути численних ампутацій.
Одною з головних проблем, що впливає на якість допомоги бійцям, це те, що після тривалих судинних операцій ми отримуємо пацієнтів з гемоглобіном 40-50, яким край необхідна адекватна гемотрансфузійна терапія.
Надходять поранені, в основному, з політравмами, коли одночасно уражені багато ділянок тіла. Практика первинного огляду відпрацьована до дрібниць, відразу ж проводяться всі необхідні обстеження. Структуру поранень складають вогнепальні переломи кісток кінцівок, проникні торакоабдомінальні поранення, баротравма вибуховою хвилею, вогнепальні поранення головного мозку, хребтово-спинальні поранення, опіки, сполучена та комбінована травма.
Статистичні показники свідчать, що через реанімаційну залу та відділення анестезіології та інтенсивної терапії пройшли 38,4% поранених. Загальна летальність склала 1,1%.
За цей період пораненим виконано понад 950 ургентних оперативних втручань, з них – 250 репозицій вогнепальних переломів кісток кінцівок апаратами зовнішньої фіксації. Виконано понад 1000 планових етапних операцій.
Професійна досконалість нейрохірургів лікарні дозволила успішно провести понад 60 найскладніших оперативних втручань з приводу вогнепальних поранень головного та спинного мозку, периферійних нервів, магістральних артерій голови та шиї.
Тісна та ефективна взаємодія між хірургічними відділеннями № 1 і 2 з профільними реанімаціями (ВАІТ №1, ВІТ політравми та ВІТ сепсису), а також активне залучення до лікувального процесу головного хірурга та головного торакального хірурга, дозволили врятувати найтяжчих бійців з торакоабдомінальними пораненнями.
За життєвими показаннями пораненим перелито 221,8 л свіжозамороженої плазми, 331,1 л еритроцитарної маси, 53 дози тромбоцитів, 305 доз кріопреципітату, 59,4 л. альбуміну.
Для лікування поранених у лікарні задіяні всі підрозділи, пов’язані з наданням невідкладної допомоги: приймально-діагностичне відділення з реанімаційною залою та ургентним операційним блоком; відділення анестезіології з надання невідкладної допомоги; відділення інтенсивної терапії політравми; відділення анестезіології та інтенсивної терапії №1; відділення інтенсивної терапії сепсису;відділення анестезіології та інтенсивної терапії №2; травматологічне відділення № 1; хірургічне відділення № 1; хірургічне відділення № 2; нейрохірургічне відділення № 2; відділення мікрохірургії вуха; відділення щелепно-лицевої хірургії; відділення хірургії судин; відділення судинної нейрохірургії; психосоматичне відділення, в штаті якого працюють психологи.
Звичайно, залишається ще багато проблемних питань при наданні медичної допомоги пацієнтам, пораненим під час бойових дій в зоні АТО, окрім внутрішніх проблем забезпечення та комплектації та визначити алгоритм подальшого лікування, реабілітації та проходження ВЛК.
Наприклад, понад 50 пораненим, протягом найближчих місяців, буде потрібно високотехнологічне сучасне протезування, якого, на жаль, в Україні забезпечити поки що не можна.
Також необхідна адаптація лікувальних закладів системи МВС у Дніпропетровській області до особливих умов, що склалися. Це, насамперед, створення можливості для перебування в них поранених хірургічного, травматологічного, нейрохірургічного профілів.
Жоден із співробітників лікарні не залишається осторонь благородної справи – спасати життя людей, – говорить заступник головного лікаря з надання екстреної допомоги Олександр Толубаєв.
У нас активно діє організація молодих лікарів – «Молодіжне крило» Мечникова. Молоді медики, наприклад, беруть участь у відновному лікуванні бійців.
Окрім лікування величезної кількості військовослужбовців, лікарня взяла на себе медобслуговування мирних переселенців з Донецької та Луганської областей. Звичайно, обслуговуємо і своїх основних пацієнтів – мешканців Дніпропетровщини.
Робота ведеться і в напрямку поставки нового обладнання. Нещодавно ми, приміром, отримали сучасний реанімобіль.
Останнім часом ми отримали допомогу на придбання обладнання на суму близько мільйона гривень. Також на суму близько 400 тисяч гривень було проведено техобслуговування дихальної апаратури. Придбати цю техніку допомогли спонсори.
І ще одним, мало не найголовнішим підрозділом лікарні, без якого неможливо було б навіть наблизитись до досягнутого результату, безумовно є Волонтерський штаб допомоги пораненим. що взяв на себе відповідальність щодо забезпечення пацієнтів всім необхідним – від ліків до побутових приладів.
Завдяки його роботі вдається перекрити всі нестачі медикаментів та розхідних матеріалів. Особливо це актуально у нічний час, вихідні та святкові дні. Чергують волонтери і в реанімаціях, допомагаючи медсестрам. Ці люди можуть безкорисливо і самовіддано допомагати.
Підтримують лікарів і дніпропетровці. Всі пам’ятають, як тисячі мешканців міста прийшли в Мечникова здавати кров для поранених.
Увага до пацієнта – найкращі ліки.
Загальнонаціональна премія «Людина року – 2014» в номінації «Кумир українців»
– не тільки престижна нагорода для мечниковців, а й дійсно, визнання їх невтомної, талановитої, необхідної людям праці.
Приємно, що отриманий за останній рік досвід та вміння лікарів визнають не тільки колеги в Україні, а й в Європі та світі. Зараз сюди за консультацією звертаються лікарі з інших областей. Спеціалісти виступили на першій конференції з військової медицини, яка нещодавно відбулася у Києві. Готуються методичні рекомендації для МОЗ.
Зараз понад 150 пацієнтів Мечникова знаходяться на реабілітації в зарубіжних клініках, у тому числі в Польщі, Литві та Німеччині.
Пацієнти вдячні лікарям за увагу, говорять про уважне і чуйне ставлення до них. Перебуваючи у лікарні, українські захисники діляться спогадами про той страшний період, коли отримали поранення.
Війна різко змінила сотні людських доль. Зі сльозами на очах згадує колишній донеччанин Олександр свою родину. Дружина та син виїхали з Донецька, він – пішов захищати Україну, біля Іловайська отримав поранення, поки що ходити йому важко.
У Донецьку залишилися брат та мама. Нещодавно мама померла. Під час поховання представники ДНР чекали на Олександра, думали, що він приїде попрощатися з мамою. Його портрет висить у Донецьку на Дошці позору під написом «українські гади».
Чекали з автоматами на горищі, на городі, супроводжували людей на кладовищі. На подвір’ї мами залишалася вівчарка, яку Олександр вигодував з маленького цуценяти. Декілька днів тому з батьківського будинку до нього вийшли люди і сказали, що більше не треба приходити – тепер вони живуть у будинку і собаку будуть годувати….
Господар мріє про той час, коли ступить на батьківське подвір’я та забере собаку, бо відчуває, що зрадив свого четвероногого товариша – залишив загарбникам.
У лікарняній палаті поруч з ним – тезка Олександр з Харківщини. Йому – 22 роки, вдома його чекають мама, брат та сестра. Хлопець вже вдруге лікується на Дніпропетровщині. Перше поранення він отримав під Іловайськом. Тоді допомогу воїну надавали у міській клінічній лікарні №2.
Важке поранення у ліву ногу Олександр отримав нещодавно на Луганщині. Рідним він не говорить про те, що поки йому треба лежати, не рухатися. Сказав мамі, що треба трохи підлікуватися – щоб не хвилювалася.
– Коли мене везли у «швидкій» – згадує хлопець, – я був впевнений, що ногу ампутують, я втратив багато крові, ногу вже не відчував. Але тут творять чудеса – скоро я буду ходити. Звичайно, планую повернутися на передову, до хлопців, я вже «обстріляний» і потрібен там. Треба закінчувати цю страшну війну. Хай повертаються до Росії загарбники.
А лікарям, які врятували мене – величезна подяка і шана.
Благородна щоденна праця медиків лікарні ім. І.І.Мечникова користується особливою пошаною. Адже здоров’я і життя, яке вони повертають людям – головне багатство, без якого неможливе повноцінне життя. Як би не вдосконалювалися медичні препарати, для пацієнта найголовніше – увага і турбота, якими його оточують.
Своїм сумлінним ставленням до роботи, професіоналізмом, досвідом, чуйним ставленням до людей мечниковці заслужили авторитет і повагу не тільки серед колег і не тільки в Україні.
Спасибі Вам, дорогі лікарі, за співчутливе серце, самопожертву і готовність негайно прийти на допомогу. Тисячі людей говорять про вас з теплотою і подумки бажають всіх благ. Нехай доля охороняє ваше життя.
Віра Касьянова.
Фото Таміли Жорняк та з особистого архіву Сергія Риженко.
