yak-prosto.com
З переглядом тарифів на комунальні послуги значно зросла ціна допущення помилок при укладанні договірних документів між споживачами ЖКП та їхніми виконавцями. Як не потрапити у житлово-комунальну пастку – роз’яснюють експерти.
Подорожчання житлово-комунальних послуг різко підняло життєву значимість правових взаємовідносин між споживачами послуг та їх виконавцями, адже ціна допущення похибок, помилок, легковажного відношення до договірних документів при їх укладанні значно зросла у грошовому еквіваленті, як і правові наслідки недотримання їхніх умов. Наприклад, звернення щодо стягнення єдиного житла боржника та земельної ділянки під ним можливе лише якщо розмір заборгованості перевищує 10 мінімальних заробітних плат. На сьогодні це 12,18 тис. грн. Якщо донедавна для накопичення такої суми заборгованості за послуги централізованого теплопостачання, газопостачання, або водопостачання необхідно було кілька безоплатних років, то зараз рахунок йде на місяці, і йтиме ще швидше. Тож, враховуючи схильність комунальників до різноманітних хитрощів та неприглядний стан судової системи в Україні, правову значимість оформлення правовідносин між споживачем послуг та їх виконавцями важко переоцінити.
Головним документом у встановленні таких правовідносин є Договір, і Законодавство України прямо зобов’язує споживачів і виконавців послуг до його укладання. Відсутність договору, як хибно вважають окремі споживачі, не звільняє їх від обов’язків по сплаті за фактично отримані послуги, та й судова практика це беззаперечно підтверджує. А ось відсутність врегульованих умов при таких бездоговірних відносинах точно не на користь споживачеві. Саме договір дозволяє його сторонам чітко визначити свої права і обов’язки та, спираючись на умови договору, захищати свої інтереси при його виконанні.
Наразі ситуація у галузі склалася таким чином, що практично за усіма видами житлово-комунальних послуг було, або буде змінено тарифи, умови надання послуг та навіть їх виконавців. Такі обставини тягнуть за собою обов’язковість внесення змін до договорів, або їх переукладання.
На жаль, деякі виконавці послуг при укладанні додаткових угод до договорів, або переукладанні договорів, або їх укладанні де-нуво, намагаються по-тихому внести до них умови, які можуть дискредитувати права споживачів. Наприклад, збільшити строк позовної давності, або зазначити обов’язковість передплати, тощо. За цим споживач ризикує через незнання тонкощів юриспруденції потрапити у халепу та втратити чималі гроші, вскочивши до хитро розставленої комунальниками «договірної пастки».
Щоб цього не сталося, треба бути дуже уважним та прискіпливим до всього, що надається на підпис. Незалежно від того, що це – додаткова угода до договору чи новий договір. Адже якщо ваша «віза» вже під документом, то зарадити важко, а то й зовсім буде неможливо. Для прикладу, зробимо малоінвізивну вівісекцію договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) – надалі Договір, – який пропонує до укладання споживачам ПАТ «Акціонерна Компания «Київводоканал» –надалі Виконавець, – та спробуємо визначити, які небезпеки у ньому заховані.
Для початку звернемося до діючого Законодавства України, а саме, нормативно-правових актів – надалі НПА, що регулюють правові відносини між споживачами та виконавцями послуг, у тому числі й порядок укладання та зміст договірних документів при наданні житлово-комунальних послуг, різновидом яких і є вищезазначений договір.
Основні норми НПА, до яких ми будемо звертатися у процесі препарування Договору, це ІІ розділ Цивільного Кодексу України – надалі ЦКУ, Глава 20 Господарського Кодексу України – надалі ГКУ, розділ VI спеціального ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» – надалі ЗУ ЖКП, Постанова КМУ від 21 липня 2005 р. N 630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення – надалі Постанова №630.
Почнемо з того, що згідно п.2, п.п. 3 Ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»,Виконавець зобов’язаний «підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором».
Постановою №630 затверджено типовий договір про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Типові договори такого виду можуть бути затверджені, відповідно до ч.5 ст.4 Цивільного кодексу України, щодо можливості видання нормативно-правових актів органами державної влади України, що регулюють цивільні відносини. Цей типовий договір має всі головні ознаки, які необхідні для його застосування відповідно до ст.630 Цивільного кодексу України, а саме: це є договір певного виду та оприлюднений у встановленому законом порядку.
Позиція судової влади полягає у п. 38 листа Вищого господарського суду від 7 квітня 2008 року «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», а саме, затвердження типових договорів є формою державного регулювання, яке полягає у прийнятті відповідним органом нормативно-правового акту. Згідно з абзацом 4 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Викладення умов договору у спосіб відмінний від застосування у типовому договорі (викладення умов іншими словами) не є відступом від змісту типового договору.
Заледь почали роздивлятися, чи Договір відповідає типовому, а його зміст НПА, і відразу ж помічаємо невідповідності:
1. При визначенні особи споживача, у Договорі зазначена необхідність вказуватиПІБ, серію та № паспорту, ІПН (застаріла абревіатура), адресу! А у типовому договорі, пропонується вказати лише ПІБ, НПА також не містять вимог щодо надання таких персональних даних Виконавцю.
Ось і перша небезпека. Виконавцю можуть знадобиться ваші надлишкові персональні данні лише для судового переслідування. Чи є сенс йому у цьому допомагати і надавати більше інформації ніж передбачено НПА?
Більше того, внесення таких умов до договору приєднання (що це за звір – розглянемо далі, у п.5), яким згідно ЗУ ЖКП і є Договір, можна розцінювати як порушення вимоги ЗУ «Про інформацію», та ЗУ «Про захист персональних даних».
2. У п.1.2. Договору Виконавець пропонує вказати кількість усіх членів сім’ї. Але, згідно НПА, для розрахунків нарахувань за нормами споживання, використовується кількість споживачів послуги – зареєстрованих осіб, а не кількість членів сім’ї! Хоча у тексті типового договору теж використовується термін – члені сім’ї.
Друга небезпека. Кількість членів сім’ї може бути більшою, як від кількості зареєстрованих осіб – споживачів, і зазначивши у Договорі саме кількість членів сім’ї, споживач наражається на завищення плати при безобліковому наданні послуги. Тому, слід вказувати саме кількість зареєстрованих осіб, а не членів сім’ї.
3. Останнім реченням у п.2.1. Договору Виконавець нівелює узгодження зі споживачем тарифів при їх зміні та, фактично, «автоматизує» їх імплементацію до вже діючого Договору без згоди на це споживача. Типовим договором таке не передбачено, як і НПА.
Це вже третя небезпека. Споживача свідомо ставлять в умови, коли Виконавець у безспірному порядку має право змінювати тарифи та термін їх застосування. Споживач про зміну вартості послуг може навіть і не знати, до моменту отримання розрахункового документу.Такі дії є дискримінаційними відносно споживача і можуть бути розцінені як порушення норм антимонопольного законодавства.
4. У Договорі відсутні деякі істотні умови, наявність яких передбачена Ст. 26 ЗУ ЖКП. Наприклад: складові тарифів на кожну з послуг, загальна вартість послуг; порядок контролю та звіту сторін; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); порядок здійснення ремонту;
Небезпека у тому, що істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору. Це випливає зі ст. 638 ЦКУ, згідно з якою, договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. До того ж, внутрішньобудинкові мережі водопостачання та водовідведення знаходяться у спільній сумісній власності власників приміщень (квартир) у будинку. Відповідно без розподілу повноважень щодо їх експлуатації (укладання договору сервітуту, чи іншим шляхом) Виконавець буде безоплатно використовувати їх, неправомірно отримуючи вигоду від цього.
5. Договір на надання послуг із централізованого постачання холодної води, послуг із водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається Виконавцем із споживачем – фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, є договором приєднання, згідно з п.7. Ст.26 ЗУ ЖКП.
Небезпека криється у тому, що за Ст. 634 ЦКУ, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, які можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов’язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.
Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно, при укладанні Договору, споживач має право лише погодитися на ті умови, які пропонує Виконавець. І лише після укладання Договору, споживач отримає можливість змінити його, що буде дуже непросто.
За підсумками препарування напрошується висновок, що – «Куди не кинь – виходить клин!». Десь так воно і є. Виконавці житлово-комунальних послуг досить вільно ставляться до вимог законодавства щодо змісту договорів, а законодавство фактично позбавило пересічного споживача можливості змінювати договори до їх укладання за деякими основними видами комунальних послуг. А саме, послуг з централізованого опалення, та водопостачання, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Надання певним видам комунальних договорів статусу «договору приєднання» без зобов’язання виконавців послуг щодо безумовного та беззмінного дотримання форм типових договорів є не чим іншим, як дискредитацією прав споживачів на захист своїх інтересів. Але, проблема ще й в тому, що і самі типові договори потребують вдосконалення та приведення у відповідність до новацій у законодавстві!
На жаль, єдиного універсального рецепту протидії такому стану справ немає. Та незмінною є рекомендація, не поспішати і прискіпливо ставитися до документів, які мають бути підписані. У жодному разі не робити це нашвидкуруч, у абонентських відділках або з рук представників виконавців. Споживач має право отримати проект документу для його вивчення і не зобов’язаний ставити свій підпис під тиском.
Якщо при ознайомленні зі змістом договірних документів виникають питання, то треба або самому пошукати відповіді на них, або звернутися до фахівців. Наразі вартість послуг спеціалістів, за таких високих тарифів та наявності загрози значних грошових втрат, окупляться сторицею. А на додаток – збережете здоров’я та час.
Втім, незважаючи на те, чи самостійно буде проведена ревізія договірних документів, чи її буде зроблено фахівцем, вона має бути здійснена. В іншому випадку, ризики фінансових втрат збільшуються пропорційно
