Технічний директор eBay відправив своїх дітей до школи без комп’ютерів. Так само вчинили співробітники інших гігантів Кремнієвої долини: Google, Apple, Yahoo, Hewlett-Packard.
Так роблять розумні люди, поки увесь інший світ сидить на голці планшетів і смартфонів і підсаджує своїх дітей.
Називається ця школа – Waldorf of the Peninsula. Вона має дуже простий старомодний вид – дошки з кольоровою крейдою, книжкові полиці з енциклопедіями, дерев’яні парти з зошитами та олівцями. Для навчання в ній використовують звичні, не пов’язані з новітніми технологіями інструменти: ручки, олівці, швейні голки, іноді навіть глину та ін. І жодного комп’ютера. Жодного екрана. Їх використання заборонено в класах і не заохочується вдома.
Учні 2 класу, стоячи в колі, повторювали за вчителем вірш, одночасно граючи з мішечком, наповненим квасолею. Мета цієї вправи – синхронізувати тіло і мозок.
Минулого вівторка в 5 класі діти в’язали на дерев’яних спицях невеликі зразки з вовни, відновлюючи навички в’язання, отримані в молодших класах. Цей вид діяльності, як стверджує школа, допомагає розвитку здатності вирішувати складні завдання, структурувати інформацію, рахувати, а також розвиває координацію.
І це в той час, коли по всьому світу школи квапляться оснастити свої класи комп’ютерами, а багато політиків заявляють, що не робити цього – просто нерозумно. Цікаво, що протилежна точка зору отримала широке поширення в самому центрі високотехнологічної економіки, де деякі батьки і педагоги дають зрозуміти: школа і комп’ютери несумісні.
Прихильники навчання без IT впевнені, що комп’ютери пригнічують творче мислення, рухливість, людські взаємини і уважність. Такі батьки вважають, що коли буде дійсно потрібно познайомити своїх дітей з останніми технологіями, у них завжди будуть для цього навички та необхідні можливості у себе вдома.
Пол Томас, колишній вчитель і професор Університету Фурмана, який написав 12 книг про освітні методики в державних установах, стверджує, що для освітнього процесу краще, якщо комп’ютери використовують якомога менше. «Освіта – це насамперед людське переживання, отримання досвіду, – говорить Пол Томас. – Технологія тільки відволікає, коли потрібні грамотність, вміння рахувати і здатність критично мислити».
Коли прихильники оснащення класів комп’ютерами заявляють, що комп’ютерна грамотність необхідна, щоб протистояти викликам сучасності, батьки, які вважають, що комп’ютери не потрібні, дивуються: навіщо поспішати, якщо все це так легко освоїти? «Це супер легко. Це приблизно так само, як навчитися чистити зуби, – говорить містер Ігл, співробітник кремнієвої долини. – У Google і подібних місцях ми робимо технології настільки тупо простими, наскільки це можливо. Не бачу причини, по якій дитина не зможе освоїти їх, коли стане старшою».
Самі ж учні не вважають себе обділеними високими технологіями. Вони час від часу дивляться фільми, грають у комп’ютерні ігри. Діти кажуть, що навіть розчаровуються, коли бачать своїх батьків або родичів, обплутаних різними пристроями.
Орадя Камкар, 11 років, розповів, що нещодавно їздив у гості до двоюрідних братів і сестер і опинився в оточенні п’яти дітей, які грали зі своїми гаджетами, не звертаючи на нього і один одного ніякої уваги. Йому довелося трясти кожного з них за руку зі словами: «Гей, я тут!»
