Ще в далекому 1924-му в селі Стародобровольське Широківського району на світ з’явилася маленька дівчинка Олександра. А 23 березня цього року Олександра Петрівна Палаш відсвяткувала свій почесний День народження – 92 роки.
Нелегка ноша випала на її долю. Спочатку все, нібито, було як у всіх: безтурботне дитинство, радісна юність. Та все це в одну мить накрила чорним крилом страшна війна 1941-1945 рр. У 17 років Олександра потрапила в полон до німців, та разом з іншими дівчатами була вивезена до Німеччини. А там за шматок хліба доводилося працювати не покладаючи рук. У спогадах про ті жахливі часи вона пригадує свою подругу Ганну Деньгуб. Вони були з одного села та й у Німеччині їм довелося підтримувати одна одну. Ганна віддавала Олександрі свій пайок сала, щоб якось підхарчувати свою молодшу подругу. До речі, в цьому році Ганні Деньгуб виповнилося 95 років, зараз вона проживає зі своїми дітьми у м. Кривий Ріг. Пройшовши війну, полон, голод, ці жінки заслужили право на довге життя. Чотири роки Олександра пробула в засланні. Та нарешті – довгоочікувана Перемога 1945-го. Повернувшись у село Зелений Став, куди вони разом з батьками переїхали у 1937 році, пішла працювати в колгосп дояркою, потім свинаркою. Згодом зустріла своє кохання – Дем’яна. Життя набрало нових обертів – дитячий сміх залунав у хаті, на світ з’явилося четверо діточок. На жаль, не судилося довго насолоджуватися сімейним життям. Фронтові рани далися взнаки чоловіку Олександри і в 45 років його життя обірвалося. На руках тендітної жіночки залишилися діти, яких треба було піднімати й виводити в світ дорослого життя. Та й тут вона впоралася на відмінно. Сьогодні в Олександри Петрівни шестеро онуків та шестеро правнуків. Всі вони шанують свою бабусю. У своєму почесному віці вона ще так гарно декламує вірші, тримає в пам’яті спогади свого життя та радо ними ділиться зі своїми співрозмовниками.
Не забувають про стареньку й депутати. Цими днями до Олександри Петрівни Палаш завітав із найкращими вітаннями й подарунками від депутата обласної ради Дмитра Зубрія його помічник Микола Буртин. Микола Юрійович вручив бабусі продуктовий набір, побажав довгих років життя та міцного здоров’я. У відповідь вона щиро дякувала за проявлену турботу та подякувала Дмитру Зубрію ще й за надану фінансову допомогу в ремонті свердловини. Адже в селі відсутність води – це справжня проблема.
Тож бажаємо ювілярці міцного здоров’я та гарного настрою. Нехай її витримка та мужність будуть прикладом сучасній молоді.
Вікторія Сінчевська
