Сільський будинок культури або просто клуб, як звикли казати самі мешканці , – серце села, відображення всього життя-буття селян. І …живий організм, якщо хочете, навіть особистість зі своїми радостями, часом і проблемами. Та як не дивись, але клуб сьогодні одне із найдоступніших джерел приємних емоцій, сюди люди приходять відпочивати й радіти, відволікатися від повсякденних турбот і клопотів.
Саме таким осередком творчості, доброти й щирості є Інгулецький сільський будинок культури, в якому ми нещодавно побували. Нас гостинно зустріла директор закладу Інна Гаврилова й люб’язно провела маленьку екскурсію. Свіжо пофарбовані стіни, нові металопластикові вікна й двері, замінена підлога, сучасні світильники – все вказувало на капітальний ремонт споруди. Інна Анатоліївна повідомила, що всі роботи виконані за рахунок сільського бюджету й Новолатівський сільський голова Олександр Зубрій тримає на особистому контролі хід їх виконання.
У фойє того дня йшла активна підготовка до відзначення 25-ї річниці Незалежності України. Не дивлячись, що в школярів канікули, вони немов мурахи обліпили керівника гуртка «Фантазія» Олену Галіч і активно виготовляли вироби в стилі топіарій. Серед іншого діти роблять різні сувеніри з природного матеріалу, паперу, яєчної шкарлупи, в хід ідуть старі газети, макарони, шматки тканини. Роботи демонструються безпосередньо в клубі, а при першій можливості навіть продаються, а виручені кошти йдуть на розвиток гуртка. Олена Василівна також є ідейним і творчим наставником любителів образотворчого мистецтва. Гурток «Акварелька» відвідують всі, хто дружить з пензликом та фарбами. А перші малюнки дітвори Інна Анатоліївна з любов’ю зберігає в закладі.
Працюють тут танцювальний і театральний гуртки, де діти пробують свої творчі сили й можливості на сценічних підмостках. Шанувальники історичної минувшини ріднокраю відвідують краєзнавчий гурток «Дивосвіт». Діти мандрують цікавими місцями Широківщини, знайомляться з національною спадщиною регіону, спілкуються з видатними людьми, про це свідчить велика кількість світлин, зроблених під час подорожей.
А клуб за інтересами, який веде бібліотекар Лілія Касьянова, згуртовує поціновувачів класики та сучасної літератури й поезії. До речі, не помилюся, якщо скажу що обидва осередки культури працюють в тісному тандемі. Всі заходи готуються спільними зусиллями, й що не маловажно, із якнайширшим залученням жителів Інгульця, Новолатівки, Новоселівки. Малі й дорослі самодіяльні артисти мають за честь брати участь у святкових дійствах, що проводяться в Інгулецькому СБК за сприяння Новолатівської сільської ради й фермерського господарства «Овен» (голова Костянтин Карась). А їх, як виявилося, з початку року проведено чимало. Різдвяні вертепи, Масляна (проводи зими), День здоров’я, «Барви сонячного літа», «Ми діти твої, Україно» та ще багато цікавого і корисного, як то кажуть для душі й серця.
А справжньою перлиною, окрасою сільського будинку культури є вокальний ансамбль «Інгульчанка». Створений нещодавно колектив узяв до свого репертуару український народний фольклор. Жіночки із великим задоволенням виконали кілька пісень, поки що без музикального супроводу, проте досить злагоджено, трепетно, щемно. На запитання, хто є їх творчим натхненником, в один голос ствердили: Людмила Тороп. Як виявилося, Людмила Олександрівна довгий час працювала завідуючою клубом, а сьогодні згуртовує біля себе однодумців-любителів народної пісні. Звернула увагу на сценічні костюми «Інгульчанок». Їх придбано та виготовлено за сприяння депутата обласної ради Дмитра Зубрія, за що співачки висловлюють щиру подяку своєму землякові.
Ось так, познайомившись із буденною, на перший погляд, роботою сільського осередку культури, розумієш, що не перевелися в нас справжні ентузіасти. Тож хай так буде завжди і всюди. Нехай успіх супроводжує всі добрі починання тих людей, які душею вболівають за обрану справу, віддаються їй сповна, живуть і горять творчістю, пломеніють любов’ю до свого роду й народу.
Жанна Плосконос
