На українських телеканалах знову побільшало так званої «соціальної реклами», де пропагується активна робота уряду.
Але якщо в попередні місяці ця реклама стосувалася певного сегменту діяльності уряду (скажімо, схеми нарахування тарифів, субсидій тощо) і її хоча би теоретично можна було би називати соціально спрямованою рекламою (бо в тексті цих роликів не було прямих цитат і відео конкретних посадовців), то останні рекламні ролики із серії «Держава турбується про тебе», які підписані як «соціальна реклама», містять енну кількість відеосинхронів прем’єр-міністра В. Гройсмана, який рекламує власні досягнення. Отож, цілком очевидно, що і за змістом, і за формою ця реклама немає ЖОДНОГО ВІДНОШЕННЯ ДО СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ!
Як відомо, згідно зі ст.1 Закону України «Про рекламу», соціальна реклама – це інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку. Отже, соціальна реклама покликана актуалізувати певні проблеми соціуму та визначити шляхи подолання таких проблем. Через систему мовних чи візуальних образів соціальна реклама покликана викликати у соціуму інтерес до проблеми, сформувати громадську думку щодо такої проблеми та запропонувати суспільству методи чи заходи щодо її вирішення…
Тож у чому суспільна користь від реклами, в якій основним героєм є прем’єр-міністр, який розповідає про власні досягнення? Які соціальні проблеми вирішуються та які суспільно важливі висновки пропонується зробити громадянину під час перегляду такої реклами?
До речі, під титрами «соціальної реклами» нещодавно на телебаченні транслювалося і відеозвернення Генерального прокурора Ю. Луценка про важливість початку судового процесу над Януковичем…
Тут виникає питання: чи найвищі посадові особи Україні, які мають дотримуватись законів, не знають законодавства про соціальну рекламу? Чи вони вирішили свідомо використати її для своєї політичної діяльності?
Зрозуміло, коли йдеться про те, що прем’єр-міністр чи генеральний прокурор, які представляють певну політичну силу, розповідають, як вони гарно працюють, – це не є соціальною рекламою! Такі ролики прямо підпадають під визначення «політична реклама», а тому вони мають титруватися відповідним чином та оплачуватись політичною силою, згідно з чинним законодавством. У даному випадку – фракцією БПП, яка делегувала і Гройсмана, і Луценка на нинішні посади.
До речі, згідно з чинним законодавством, сьогодні політичні партії фінансуються з Державного бюджету. Скажімо, партія БПП лише у цьому році отримає 112 млн 103,6 тис. грн.
