Село Троїцьке не знало такого грандіозного свята, мабуть, років з добрий десяток. Від незабутньої події 200-літнього свого ювілею. Тож від самого ранку того дня, 2 вересня ц. р., стікався людський потічок на шкільне подвір’я Троїцького навчально-виховного комплексу. Невдовзі цей потічок переріс у ціле яскраве і барвисте джерело. Бо разом з тройчанами та їхніми сусідами з Миколаївки й Червоно-Дереївки прибували й прибували численні гості. «Випускники, випускники», — чулося серед них. Усіх їх радо стрічали та гречно припрошували до імпровізованого амфітеатру навпроти величної, прикрашеної в національному дусі, будівлі школи, Троїцький сільський голова Юлія Набока та директор НВК Наталія Кузів.
І що б то воно значило? Яка ж така подія сколихнула стільки людей того ясного суботнього дня, зібрала учнів та дітвору в затишних шкільних коридорах?
А подія визначна, а подія урочиста і піднесена — ювілей! Та не такий собі, а солідний — 150! Он на фасаді ця цифра красується в різнокольорових стрічках та повітряних шарах: нині школа — особлива іменинниця, тож рада усім, хто до неї прийшов поздоровить з ювілеєм…
Одразу слід зазначити, що за історичних півтори сотні травнів, коли лунали останні дзвоники, з порогу троїцької випурхнули окрилені міцними знаннями кілька сотень соколят-випускників. Перші покоління учнів навчали словесності й арифметики ще в пристосованому приміщенні (важко уявити!) педагоги часів великого Ушинського К. Д., його послідовники.
А перший випуск з новозбудованої школи прийшовся на полум’яний червень 1941-го… Мудра усміхнена вічність витала над Троїцьким того дня. І грала на найтонших струнах почуттів вічна молодість нестаріючої школи. Вона, ця чи інша, є незгасним маяком для кожного свого випускника, дороговказом і зорею на життєвому шляху, на який стаємо й обираємо.
У 1987 році раділи тройчани новій великій ошатній будівлі школи. За це щира подяка прозвучала незабутньому Василеві Івановичу Чугуку. Це за його головування колгосп імені Свердлова зробив землякам цей чудовий дарунок. Кілька років тому за підтримки районної влади тодішня голова села Свистун Людмила Юхимівна організувала створення на базі школи Троїцького НВК.
Серед педпрацівників більшість тих, хто сам вийшов зі стін рідної Alma-mater, збагатив свої знання у вищих навчальних закладах та й передає їх нинішнім учням. Склалися цілі династії вчителів: Більчук П. І. та М. В. (всього 129 років педстажу, враховуючи батьків). Назвали на святі й ветеранів педпраці: Горлач Н. Ф., Кокошу Л. І., Курочку Г. Г., Литвиненко Т. М., Семенову Н. І., Перепелицю Л. В. та інших.
Взявши слово для вітання Горлач Н. Ф. не стримує емоцій. Надія Федорівна 36 років навчала учнів музиці і співів, прищеплювала любов до шкільних наук. І сама написала безліч пісень про свою натхненну роботу, колег, випускників і першачків. До 150-річного ювілею своєї другої домівки вона також пісню написала. Прості, нехитрі слова і музика відомого шкільного вальсу проникливим теплим подихом обгорнули присутніх, викликавши щемливу сльозу. Спасибі діткам, які гарно підспівували шановній вчительці.
Багато красивих і сонячних слів, пісень знайшли для своєї улюбленої (ця любов відчувалась гостро й приємно, збуджуючи море власних почуттів, спогадів про 
роки шкільного безтурботного дитинства і юності) школи, свого НВК учні, вчителі, ведучі. Гарний насичений сценарій, переконана, можна було б написати в хорошу брошуру. Ціла історична повість на 150 сторінок і то не вмістила б всього літопису Троїцької школи.
Ледь не кожного зворушила піснею про рідну землю, спогадами та вітальним словом випускниця 1952 року Тарасенко Віра Пантеліївна, яка попри поважний вік приїхала з с. Зоря. Перехоплювало подих, вона не могла впоратись із хвилюванням та бентегою, коли біля мікрофона вітала рідну школу, колег, земляків колишня директор Л. В. Перепелиця. Як не як, 23 роки очолювала цей заклад, жила його турботами, розвивала, вела колектив та учнів за собою.
Незабутні в пам’яті колишніх випускників Ковбаса М. С., Маляр С. К., Облапенко С. М., Поліщук В. І., Листопад М. І., Семенова Н. М., Романенко Р. К., подружжя Польщак та Свистун, Промітний С. В. Ними пишається школа, у ній кожен лишив свій неповторний слід.
Організатори свята включили в сценарій і Хвилину мовчання, якою присутні вшанували всіх, хто не повернувся з фронтів, нинішніх героїв п’ятихатців-земляків, що полягли в АТО. І кращі учні школи Більчук Ольга та Дроздова Альона поклали квіти до братської могили. Побажали миру і швидкого повернення додому своїм випускникам, які захищають нас на Донбасі.
Пишається вона й багатьма своїми випускниками: письменниками Юрієм Набокою і Тимофієм Більчуком, кандидатом філософських наук Іваном Свистуном, директором Покровського ПТУ Сергієм Більчуком та іншими, що влились у суспільство, збагачені найперше знаннями в рідній Троїцькій.
Колишні педагоги школи Бондаренко Т. О. та Кузовкін О. П. очолюють нині Миколаївський і Біленщинський НВК, й роблять це гідно. Ще один випускник знаний в районні — Біленщинський сільський голова Шворак В. С.
Було у школі того дня свято. І з його нагоди віншували ювілярку, бажали найкращих гараздів вчителям, батькам, учням, злагоди й добробуту, успіхів у всіх починаннях почесні гості. Звичайно ж, кожен виступ закінчувався врученням директору НВК Кузів Н. В. цінних подарунків. Депутат обласної ради Г. М. Ісаєв придбав для школи в подарунок ноутбук; заступник голови райради Н. В. Малкова разом з начальником відділу освіти райдержадміністрації О. А. Костенко підкріпили свої вітання мультимедійним проектором, вітальні адреси з нагоди ювілею від депутатського корпусу району та від територіальної громади зачитали депутат райради, колишня випускниця школи Шворак Н. С. та голова села Набока Ю. М. А директор районного методичного кабінету Пономаренко Н. І. привезла для малечі закладу мозаїки та ігри для розвитку моторики.
У свою чергу Наталія Василівна Кузів висловила найщирішу подяку найперше Геннадію Михайловичу Ісаєву, голові районної ради Р. Г. Галаган, від якої було передано найтепліші привітання й побажання, владі району, голові Троїцької сільради Ю. М. Набоці за постійну підтримку, турботу й сприяння: і в підготовці до нового навчального року, і в зміцненні матеріальної бази школи, і в підготовці до цього знакового ювілею. Батькам і окремим випускникам, які також долучились до свята, перейнявшись турботами дирекції, також було сказано душевне спасибі.
На жаль, не можна словами передати тієї неповторної аури єднання сердець, загального піднесення, яка охопила невимовним теплом і невидимими проникаючими флюїдами все і всіх довкола школи того дня. Як не можна передати тієї естетичної насолоди, яку подарували своїми піснями і танцями ансамблі «Калина» (Миколаївський БК), «Фламінго» (с. Біленщина). Окрасою свята і його органічним продовженням після урочистої частини став виступ вокального ансамблю «Явір» (м. Вільногірськ). Приїзд визнаних артистів був організований за підтримки народного депутата України О. Ю. Кришина. Не кожного ж бо дня святкують школи 150-річний ювілей з дня свого заснування!
Над Троїцьким ще довго линули пісні і зринали за обрій. А земляки ще раз відчули, що село їхнє зовсім не віддалене від райцентру. І учту святкову з музики, танців і співів, задушевного спілкування за школу свою спрагло куштували.
Л. КОСТІНА.
с. Троїцьке — м. П’ятихатки.
