Події дня:
105 років тому (1910) французький інженер Анрі Фабр здійснив перший у світі успішний зліт з води на гідролітаку власної конструкції. Сталося це на Середземному морі неподалік Марселя. Гідролітак, або як його тоді називали «гідроплан», мав шасі на поплавках. У подальшому з’явилися летючі човни, які сідали на воду всім корпусом, а поплавки, для більшої стійкості судна, знаходились на кінцях високорозташованих крил. Летючі човни здійснювали регулярні перельоти через Атлантичний океан; під час Другої світової війни непогано зарекомендували себе американські бойові літаючі човни «Каталіна». Тим не менш, гідроавіація не набула широкого поширення.
85 років тому (1930) письменник Михайло Булгаков звернувся до уряду СССР з проханням дозволити йому залишити СРСР і виїхати за кордон. Зокрема, він писав: «Я обращаюсь к гуманности советской власти и прошу меня, писателя, который не может быть полезен у себя в отечестве, великодушно отпустить на свободу». 18 квітня Булгакову подзвонив Сталін сказав: «А может быть, правда – вас пустить за границу? Что – мы вам очень надоели?» Жодної офіційної відповіді Булгаков не одержав, тому 5 травня знову написав короткого листа, але цього разу вже «Многоуважаемому Иосифу Виссарионовичу». Лист закінчувався сповненою розпачу фразою: «Средств к спасению у меня не имеется». Втім Булгакова так і не випустили, натомість продовжували цькувати в пресі, а незабаром письменник помер, не доживши і до п’ятдесяти років.
20 років тому (28 березня – 7 квітня 1995) в Берліні відбулась перша конференція країн-учасниць Конвенції ООН щодо зміни клімату на рівні міністрів.
15 років тому (2000) у Маріупольському гуманітарному інституті (Донецька область) відбулась перша Всеукраїнська олімпіада з новогрецької мови. Інститут став визнаним центром розвитку еллінізму як у Приазов’ї, так і в Україні в цілому.
15 років тому (2000) у Славутичі Чернігівської області розпочала роботу Асамблея фінансових донорів Чорнобильського фонду «Укриття», в якій взяли участь представники 29 країн (28 – 29 березня).
Ювілеї дня:
170 років від дня народження Олексія Олександровича Андрієвського (1845-1902), українського історика, літератора. Відомий як автор наукових розвідок з історії Запорозької Січі, Правобережної України і Києва. Один з ініціаторів створення Товариства піклування про жіночу освіту в Катеринославі та засновник Товариства сприяння початковій освіті.
160 років від дня народження Миколи Миколайовича Любовича (1855-1935), українського історика-медієвіста. Автор праць з історії реформації та контрреформації в Польщі. Передав до Кам’янця-Подільського давньосховища цінну літературу та старожитності. Займався масштабною текстологічною працею в багатьох архівах світу.
145 років від дня народження Юліана Олександровича Бачинського (1870-1940), українського письменника, журналіста, публіциста, редактора, історика, громадсько-політичного діяча. Один із засновників Русько-української радикальної партії та Української соціал-демократичної партії. Першим обґрунтував необхідність створення незалежної держави у праці «Україна іrredenta».
105 років від дня народження Інгрід (1910-2000), Королеви-матері, матері правлячої в Данії Королеви Маргрете ІІ.
90 років від дня народження Інокентія Михайловича Смоктуновського (Смоктунович; 1925-1994), одного з найяскравіших акторів театру і кіно радянської доби, народного артиста СРСР. Працював у театрах Ленінграда і Москви, знімався в кіно («Гамлет», «Моцарт і Сальєрі», «Дев’ять днів одного року», «Анна і Командор», «Двоє під однією парасолькою», «Стережись автомобіля»). У театрі актор зіграв незабутні ролі царя Федора, Порфирія Головльова, князя Мишкіна, Гамлета, чеховського Іванова. Якось Інокентій Смоктуновський сказав своєму колезі Євгену Євстигнєєву: «Ти, Женю, геніальний актор!» «Ні, – заперечив Євстигнєєв. – Це ти геніальний!» «Я не геніальний, я – космічний!» – не без гумору парирував Смоктуновський. Актор був учасником Великої Вітчизняної війни (закінчив Київське піхотне училище), брав участь у форсуванні Дніпра, визволенні Києва, Варшави. Був у німецькому полоні, утік (його врятувала родина українських селян), служив у партизанському загоні, після війни йому, як «неблагонадійному», заборонили проживати у великих містах СРСР. Його взагалі могли судити, – тому він цілком добровільно поїхав у Норильськ («далі було нікуди», – згадував актор), і саме там, у північній столиці ГУЛАГу проходив свої «театральні університети». Одним із його вчителів був Георгій Жженов – засуджений у 1938 році за статтею «шпигунство» актор 17 років провів у таборах, а потім ще п’ять років грав на сцені Норильського Заполярного театру драми. Згодом, коли Смоктуновського запитуватимуть, де він навчався акторській майстерності, він відповідатиме: «Ніде. А що, хіба непомітно?» У Норильську він захворів і за порадою знайомих вирішив поїхати на південь, в Махачкалу. Грав у місцевому Російському драматичному театрі, змінив білоруське прізвище Смоктунович на Смоктуновський. Потім був переїзд у Москву, важкі перемовини щодо працевлаштування з «Лєнкомом», куди його не могли прийняти через відсутність прописки, але все ж давали якісь другорядні маленькі ролі й дозволяли жити у гримерці. Йому відмовили Театр сатири і Театр драми і комедії на Таганці, Театр імені Станіславського і Театр Радянської Армії. Тільки завдяки майбутній дружині, яка працювала художником по костюмах у Театрі імені Ленінського комсомолу, його по протекції зарахували в трупу Театру кіноактора, але невдовзі звільнили «за профнепридатність». Митарства артиста закінчилися лише тоді, коли головний режисер ленінградського БДТ Георгій Товстоногов побачив у Смоктуновському князя Мишкіна. Після цієї тріумфальної ролі, Михайло Ромм запрошує його на зйомки «Дев’ять днів одного року» (1962), де партнерами Смоктуновського по знімальному майданчику були Олексій Баталов і Тетяна Лаврова. Після виходу кінофільму про Смоктуновського дізнався весь Радянський Союз. Цікавий факт: від Гамлета артист відмовлявся двічі – йому не подобався сценарій (автором сценарію був режисер – Григорій Козинцев). І лише завдяки наполегливості дружини, яка вмовила чоловіка зіграти цю роль, Смоктуновський погодився на зйомки.
90 років від дня народження Дмитра Михайловича Гнатюка (1925), українського співака (баритон) і громадського діяча, головного режисера Національного академічного театру опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка, народного артиста України; Героя України (2005). «Голос цього артиста феноменальний… На додаток до своєї природної обдарованості і музикальності співак досяг такої досконалості вокальної техніки, яка ставить його в один ряд з кращими баритонами нашого часу», – писав один з іноземних кореспондентів після концерту Д.М. Гнатюка.
80 років від дня народження Майкла Паркінсона (1935), популярного британського телеведучого. В 2000 році за серію інтерв’ю з відомими британцями був удостоєний ордена «Британської імперії».
