Головною причиною буксування енергетичних реформ в Україні є захоплення влади нормотворчістю замість роботи на результат.
Газокомпресорна станція в Україні
Сфера енергетики посідає у зближенні України з ЄС особливе місце з огляду на транзитний потенціал України з транспортування російських енергоресурсів до Європи. А адаптація законодавства у галузі енергетики до європейських стандартів є одним з найбільш амбітних завдань під час виконання Угоди про асоціацію України з ЄС. За оцінками українських експертів, Києву вдалося досягти певних успіхів у впровадженні енергетичних реформ, але вже минулого року спостерігалося їхнє уповільнення, а в деяких секторах реформи зупинились взагалі.
Незмінні пріоритети
Шляхи виходу з цієї ситуації викладені у дослідженні “Єврореформи в енергетиці: як вибратися із заторів?” за підсумками виконання зобов’язань України 2017 року, яке 17 квітня оприлюднили в Києві представники громадських експертних організацій та представництва Євросоюзу в Україні. Експертне дослідження здійснене за сприяння Європейського Союзу за проектом “Збільшення впливу громадянського суспільства у моніторингу та політичному діалозі щодо реформ в енергетиці та суміжних секторах відповідно до імплементації угоди про асоціацію з ЄС.
ua-energy.org
Газові виклики
Один із заторів виник у завершенні розподілу державного монополіста “Нафтогаз України” на окремі структури з торгівлі, транспортування та видобутку газу. Після виграшу Україною в Стокгольмському арбітражітранзитної суперечки з російським “Газпромом” за контрактом на транзит російського газу стало неможливо передати газотранспортну систему новому оператору. Ми вважаємо, що зараз необхідно зустрітися правникам і фахівцям зі впровадження європейського законодавства, щоби визначити, що робити далі, аби це не стало приводом для заморожування реформи і пошуку західного партнера для нової транспортної компанії.
Експерти вважають, що після рішення Стокгольмського арбітражу українська ГТС може стати більш привабливою, ніж “Північний потік-2”
Протидіяти російським обхідним газогонам Україна має наводячи не тільки безпекові чи політичні аргументи, а й економічні стимули. “Йдеться про перегляд тарифів на вхід і вихід української ГТС. Після рішення Стокгольмського арбітражу в нашої системи є підстави стати ще більш привабливою, ніж “Північний потік-2.
Загрози реформі електроенергетики
Згідно з ухваленим торік законом, 2019 року в Україні має запрацювати ринок електроенергії. Але його впровадження почалося з тримісячним запізненням.З понад 100 нормативно-правових актів вторинного законодавства на впровадження енергоринку, зараз напрацьовано лише половину. Це тому, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕП) працює нестабільно, зараз вона паралізована, а минулого року ми взагалі мали півторамісячний колапс цього органу.
На внутрішньому ринку електроенергії спостерігається затримка розділення обленерго на компанії з розподілу та постачання електроенергії. “І досі невідомо, від кого це залежить.
Нафтовий резерв
Розмивання відповідальності державних органів за впровадження реформ найчастіше згадували й інші експерти. На відміну від ринків газу та електроенергії, де останніми роками спостерігався певний прогрес, “затор в нафтовому секторі простягається аж до обрію. Минулорічний звіт секретаріату європейського Енергетичного співтовариства засвідчив, що Україна не виконала жодного зобов’язання унафтовій сфері.
Серед таких зобов’язань експерт загадав про запровадження конкурсних засад у внутрішньому нафтовидобутку та створення національного нафтового резерву. Але плани діяльності виконавчих органів влади в Україні передбачають не вирішення проблем і досягнення результатів, а розробку нормативно-правових актів. Серед позитивів відзначено ініціативу Держрезерву зі створення цього року мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів в Україні.
