Що стоїть за змінами уряду до виборчого законодавства?

У середу, 11 квітня, на засіданні уряду було підтримано законопроект, розроблений Міністерством внутрішніх справ, щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства. А вже 13 квітня документ №8270 з’явився на сайті Верховної Ради.

Загалом ініціативу можна оцінити позитивно, адже зловживання під час виборчого процесу в Україні, на жаль, – не рідкість, а політичні наслідки виборчих маніпуляцій та фальсифікацій,  можуть обходитися країні дорого.

Проте чи сприяння більш чесним виборам – основна ціль законопроекту та його творців?

Для початку давайте коротенько розберемо, що ж пропонує Кабмін у своєму законопроекті “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства”.

– пропонується підвищити розмір штрафів за порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації з 50-80 неоподаткованих мінімумів до 100-300.

Штраф розміром до 200 неоподаткованих мінімумів прийдеться заплатити виборцю й за публічне розголошення результатів волевиявлення в приміщенні для голосування або знищення власного виборчого бюлетеня;

– перешкоджання здійсненню виборчого права, роботі виборчої комісії чи діяльності офіційного спостерігача може бути покарано позбавленням волі на строк до 10 років;

– за знищення і фальсифікацію виборчої документації можна буде потрапити за ґрати на 10 років;

– до семи років ув’язнення загрожуватиме тим, хто незаконно використовує, вкидає виборчі бюлетені;

– порушення правил фінансування політичних партій чи передвиборчої агітації, у тому числі здійснення внесків у великих розмірах, може каратися позбавленням волі на строк до трьох років;

– до двох років ув’язнення може чекати на виборців, які ризикнуть отримати неправомірну вигоду, пов’язану з реалізацією активного чи пасивного виборчого права;

– ще більш суворе покарання чекатиме на тих, хто намагатиметься підкупити виборців або кандидатів – до 6 років позбавлення волі;

– водночас ті, хто добровільно повідомлять правоохоронцям про підкуп виборців чи фальсифікацію виборчої документації, від кримінальної відповідальності звільняються (за винятком організаторів злочину).

Здавалося б, дійсно добрі ініціативи, які дозволили б зробити український виборчий процес прозорішим і чеснішим, тим паче, що як президентські, так і парламентські вибори фактично “на носі”.

Зокрема, посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства допомогло б боротися з такими негативними явищами під час виборчих перегонів як:

– “мертві душі” у виборчих списках;

– “технології гречки”;

– “каруселі” з бюлетенями;

– реєстрація технічних  “кандидатів-двійників” чи так званих “мертвих кандидатів”;

– лобіювання політичними партіями та окремими політиками інтересів олігархічних груп в обмін на фінансування їхніх кампаній.

Але, як то кажуть, диявол криється в деталях. Деякий скепсис викликає, до прикладу, одне з найбільш яскравих нововведень потенційного закону, скероване на боротьбу з найстрашнішим злом всіх виборчих змагань – гречкою.

Так, безперечним позитивом є те, що до поняття “неправомірної вигоди” за прийняття чи пропозицію якої можна “схопити” 2 і 7 років буцегарні відповідно, пропонується додати продукти харчування.

Проте в запропонованій редакції “зелене світло” дається як врученню, так і прийняттю товарів, “що містять візуальні зображення партійної символіки, згадування імені або зображення кандидата, який балотується на виборах, за умови, що їхня вартість не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати”.

Тобто що виходить: гречка – товар, упаковка коштує приблизно 25 гривень. А отже, її як можна було роздавати і брати виборцям, так і можна буде з умовою, що її буде не більше, ніж на 111,69 гривень (3% від мінімальної зарплати), а на упаковку “присобачать” наклейку з партійною символікою?

Ну, але це так – іронія.

Зрештою, сподіватися, що більша міра покарання вирішить усі проблеми порушень на виборах, марно. Адже справа не стільки в покаранні, скільки в його невідворотності.

А для цього потрібна досконаліша правоохоронна система, чесніші й прозоріші суди і, зрештою, – якісно інший рівень життя українців та, звісно ж, політичної свідомості суспільства.

Без цього в разі ухвалення аналізованого закону можна отримати хіба що такі наслідки:

– найчастіше об’єктами маніпуляцій під час виборчих перегонів стають люди похилого віку, які через тотальну бідність раді й гречці, бо і це добре, коли грошей не вистачає навіть на сплату комуналки.

Разом з цим, за зміною в законодавстві старенькі навряд чи слідкують, тож у в’язниці за “сухпайок” від кандидата ризикують насамперед опинитися вони, адже незнання закону не звільняє від відповідальності;

– такі нововведення разом зі згортанням у використанні чорних виборчих технологій можуть призвести ще й до суттєвого зниження явки заляканих виборців. Адже, на жаль, багато українців розцінюють вибори виключно як можливість підзаробити.

Зовсім інші результати могла б забезпечити зміна виборчої системи, але, схоже, у найближчій перспективі вона не відбудеться. Тому щонайменше одні президентські та одні парламентські вибори доведеться провести за старими правилами.

Проте найцікавіше, як-то говорять, “на десерт”. Проект Кабміну дійсно наробив галасу. Але фактично всі дискусії точаться довкола його доцільності. Проте, як на мене, найцікавіше залишилося в тіні – ініціатори законопроекту (розробник – Міністерство внутрішніх справ).

Так, Кабінет міністрів – серед суб’єктів законодавчої ініціативи за законом. Але погодьтеся, дуже дивним виглядає, коли таку ЧИСТО ПОЛІТИЧНУ законодавчу ініціативу проявляє саме уряд – виконавча влада.

А ще більш дивним є те, що послідувало одразу за реєстрацією цього законопроекту в парламенті. За кілька днів міністр внутрішніх справ Арсен Аваков робить ну геть НЕ МЕНШ ПОЛІТИЧНУ ЗАЯВУ – про власний сценарій повернення окупованих територій.

І це все  –  в очікуванні великих виборів, все це на тлі латентного конфлікту Авакова з Банковою, чуток про те, що прем’єру Гройсману готують відставку, та “загадкового” перенесення звіту уряду в парламенті на літо.

Не менш інтригуючими в цьому контексті виглядають і заяви чинного прем’єра про власні політичні амбіції.

Ще один досить цікавий факт: під час представлення законопроекту на засіданні уряду заступниця міністра внутрішніх справ Тетяна Ковальчук навела дані соцопитування, відповідно до якого 68% громадян не задоволені чесністю виборів. А це свідчить про досить глибоку підготовку уряду, що вивчає суспільні настрої і пропонує на їхній основі політичні рішення.

Законопроект №8270, на мою думку, –  гарний результат такого дослідження. Адже ця ініціатива хоч і не матиме, швидше за все, особливого практичного значення, зате в політичному плані вона практично безпрограшна, бо консенсусу щодо виборчого кодексу в парламенті досі нема, а суспільний запит на відповідні зміни від того не слабшає.

Складається враження, що підготовка уряду дійсно в самому розпалі. До чого? Час покаже.