Проблема низького рівня доходів є не лише в Україні. В Європі є термін енергетична бідність, коли більше ніж 10-15% доходів домогосподарства йде на оплату енергоресурсів. До 50 мільйонів домогосподарств ЄС відносять до енергетично бідних. Там вирішують це питання не субсидіями, а покращенням енергоефективності.
Проблема низького рівня доходів багатопланова і є не лише в Україні, але існує і в загальноєвропейському та світовому масштабі. У Європі вона виражена через термін енергетична бідність, коли більше ніж 10-15% доходів домогосподарства йде на оплату енергоресурсів. В ЄС навмисне створили обсерваторію для боротьби з енергетичною бідністю. Вони вважають, що цю проблему потрібно вирішити не субсидіями, а покращенням енергоефективності. Це робиться не задля того, аби зекономити енергію, а для того, аби зменшити енергетичну бідність.
В Україні від жодного топ-чиновника не прозвучало, що для нас є енергоефективність. Це просто скорочення енергоресурсів чи економічний критерій, який показує конкурентоздатність економіки та суспільства?
От коли ми дійдемо до цього рівня свідомості, тоді ми почнемо розуміти, яким чином ми будемо боротися з енергетичною бідністю.
До 50 мільйонів домогосподарств ЄС відносять до енергетично бідних.
Ми повинні розуміти, що рівень доходів і соцзабезпечення у 800 євро і наш – це не порівнювані речі. Важливий сам критерій підходу, як вирішувати проблему. У нас є таке оціночне судження, що високі тарифи є стимулом енергоефективності. Ми підняли тарифи, і люди почали задумуватись про економію. Але в результаті зросла заборгованість і почалось накачування субсидіями. Коли почався тарифний процес, говорили, що є прихована субсидія Нафтогазу – 100 мільярдів гривень і варто це вирівняти тарифами. Зараз ми говоримо про 70 мільярдів субсидій, але вони можуть вийти на ті ж 100 мільярдів. Тоді ми вже виходимо за цю цифру, з якої починали, як обґрунтування для підняття тарифів.
