В 2017 році глобальна економіка зростала найшвидше з 2011 року, але “цей здоровий блиск почав тьмяніти”.
Про це пише The Economist.
Валюти країн, що розвиваються, зміцнилися у відношенні до долара США. Це дозволило стримувати іфнляцію на досить низькому рівні, а кредитування лишалося доступним.
Фінансові ринки сколихнулися у лютому, але лише після того, як досягли історичного максимуму.
Спочатку економічні огляди в Європі змінилися на гірші (в першому кварталі річний прогноз зростання ВВП становив лише 1,6%). В першому кварталі річний прогноз зростання в США сповільнився до 2,3% з 3% у попередні шість місяців.
Тим часом, економіка Японії скоротилася на 0,6%, закінчивши період стабільного зростання, який почався в 2016 році. Інвестори почали думати над тим, чи скінчився період глобального достатку.
Навіть політики в Китаї, які здавалися відносно стійкими до спадів, помітили ослаблення внутрішнього попиту. В середині квітня вони ослабили монетарну політику, дозволивши банкам утримувати менші резерви.
Тим часом, сповільнення впевненого зростання дохідності американських бондів, яке відбувалося на тлі очікувань вищої інфляції і процентних ставок, вплинуло на вартість валют ринку, що розвивається, які втратили 5,4% з квітня.
Ослаблення песо змусило Аргентину просити МВФ про допомогу і підвищити процентні ставки до 40%.
Турецька ліра теж відчула удар, частково через те, що президент Раджеп Таїп Ердоган сказав, ніби низькі процентні ставки скорочують інфляцію. 15 травня з наближенням виборів він пообіцяв посилити контроль над монетарною політикою.
Однак, видання зауважує, що не варто робити помилок. Світове економічне зростання сповільнилося, але все одно лишається досить сильним.
Оцінки активності в Китаї, Америці і Європі в цілому вищі, ніж вони були впродовж останнього десятиліття, вважають у банку UBS. Погана погода на початку 2018 року могла пригнітити європейське зростання.
Американська економіка часто здається надто повільною на початку року через “надлишкову сезонність”. Високі обсяги роздрібної торгівлі і значна споживацька впевненість вказує на те, що якщо спад і насувається, то американці про це не знають.
Втім, певною мірою це частина проблеми. Попит зазвичай підстрибує тоді, коли це найменше потрібно.
Американська базова інфляція, яка не враховує волативні ціни на продукти харчування і енергоносії, тепер становить 1,9%. І це нижче відмітки, якої прагнув добитися центробанк США. А економіка поки не відчула повною мірою ефект від скорочення податків і збільшення державних витрат, які схвалив президент Дональд Трамп нещодавно.
За межами Америки інфляція скорочується майже скрізь.
В єврозоні вона становить лише 1,2%, не вище ніж в кінці 2016 року. Банк Японії нещодавно відмовився від встановленої мети підняти інфляцію до 2% до кінця 2019 фіскального року. Цю мету він провалював і переносив уже шість разів.
Теоретично, для світової економіки було б краще, якби попит почав зростати скрізь. Нажаль, механізм, який може цього добитися, дуже небезпечний. Це сильний долар.
Теоретично зміцнення “зеленої банкноти” може дозволити американцям більше купувати імпорту, що піде на користь іноземним економікам. Насправді ж зростання долара може посіяти хаос на ринках, що розвиваються, які мають доларові борги.
А оскільки американська валюта використовується в глобальній торгівлі, то зміцнення її скорочує торгівлю між іншими країнами. Чотири з п’яти циклів зміцнення, проведених Федеральним резервом США, посилили кризи на ринказ, що розвиваються.
Однак, цього разу є підстави для більшої впевненості. Серед десяти найбільших ринків, що розвиваються, лише Туреччина і Аргентина мали інфляцію вище 2% від ВВП у 2017 році. У більшості доларові борги не створюють своїм розміром проблем для економік.
Інша загроза – це зростання ціни на нафту, яке досягло 80 доларів за барель. Це може ще більше посилити інфляцію і змусити процентні ставки збільшитися.
Але Федеральний резерв зазвичай інгнорує тимчасову інфляцію, рушієм якої стали ціни на енергоносії. До того ж передбачення впливу вартості нафти на світову економіку тепер не так просто, як до сланцевої революції.
Тепер зростання цін може пожвавити американське інвестування. Тож найбільший ризик зараз для світової економіки – це вірогідність спалаху торговельної війни.
