Успіх пенсійної реформи – це рівень заміщення трудових доходів пенсією. Якщо якась країна заміщує пенсію на 93% і людина отримує в середньому стільки ж, як під час роботи — то це однозначно успіх.

У країнах, де дохід ВВП на душу населення менше, ніж $25 тисяч, запустити накопичувальний рівень пенсійної реформи не вдається. Це те, що маємо у нас. Українці не знають інших методів накопичення, крім міняти гривні на долари. Їм мало розповідають про фінансові установи. Водночас, у нас вже зараз працюють більше 40 недержавних пенсійних фондів та 32 компанії страхування життя. Українці мають навчитися відкладати гроші на старість, а держава – захистити їхнє право власность.

У країнах Балтії, Східної Європи накопичувальна система не виправдала сподівань.

Польща, не маючи достатнього ВВП на душу населення, запустила накопичувальний рівень. Після більш, ніж 10 років функціювання кількість внесків зменшилася до 2%. Але потужно почав зростати третій рівень пенсійної реформи — добровільне накопичення. Другий рівень був використаний, щоб запустити третій. Сьогодні сума солідарного, другого маленького обов’язкового і великого добровільного дає хороші результати. Також Польща отримала Варшавську фондову біржу – джерело інвестицій. Почала розвиватися економіка. Зросли зарплати, відрахування в солідарну систему.

Солідарна пенсійна система має багато мінусів.

Єдиний соціальний внесок не компенсує всіх витрат. Ми дотуємо Пенсійний фонд за рахунок інших доходів. Другий мінус – високе навантаження на населення у вигляді прямого податку. Третя вада – держава може міняти правила гри як захоче. Наприклад, змінює формулу обрахування пенсій або коефіцієнт ваги страхового стажу – як в жовтні 2017 року.