Громадський рух «Рідна країна» та її лідер Микола Томенко не раз наочним прикладом доводили й доводять, що навіть не маючи великих статків та не обіймаючи високих посад, можна жити і працювати для України. Адже найменша добра справа – це внесок у скарбничку любові до рідної країни.
Нам вдалося спільними (з читачами та працівниками бібліотек, громадськістю) зусиллями відстояти бібліотеки для дітей та дорослих у Славуті, що на Хмельниччині, у Херсоні та Вінниці. Команда «Рідної країни» стала на захист права на вибір колективу Національної бібліотеки України імені В.Вернадського. Українським бібліотекам фонд «Рідна країна» передає книги та посібники. Адже підтримуючи бібліотеку, ми підтримуємо і українські слово та думку, й українського читача – тобто людину освічену, мудру, яка ухвалює розумні рішення й якою неможливо маніпулювати.
Але ті, кому бібліотека муляє в оці, теж не дрімають. От і знову стало відомо, що загроза чергової «оптимізації», котра нависла була наприкніці минулого року над бібліотечними ситемами для дітей та дорослих у Дніпрі, не розвіялась, а, сказати б, навпаки.
6 грудня 2017р. міська рада Дніпра проголосувала за «оптимізацію» бібліотек для дітей та дорослих, яка мала полягати у об’єднанні цих двох систем. До уваги не бралося те, що бібліотечне обслуговування дорослих та дітей базується на кардинально різних підходах. І що робота з дорослим читачем та дитиною – посутньо відрізняються, адже юного читача треба не лише зацікавити в конкретній книзі, а прищепити, виплекати любов до читання, яка супроводжуватиме його протягом усього життя. Для цього в бібліотечній системі для дітей працюють і добре підготовлені фахівці, й ретельно розроблені постійні програми, й гуртки для маленьких читачів та школярів. Варто сказати й про справді унікальну працю – підготовку навчального матеріалу для дітей з аутизмом.
Понад 20% юних дніпрян отримують необхідну інформацію саме в дитячих бібліотеках. Не варто забувати й про те, що нині бібліотека, крім усталених функцій книгозбірні, є ще й базою бібліографії та профільних видань, а вона потребує постійного оновлення. Чи не будуть знищені саме ці функції внаслідок бездумної (чи продуманої) «оптимізації»?
Як нам стало відомо, проект рішення щодо горезвісної реорганізації-оптимізації був внесений на розгляд сесії Дніпровської міськради без погодження з Міністерством культури, в порушення законів «Про бібліотечну справу», «Про культуру» та «Про позашкільну освіту». Та й про самі зміни, що грядуть, бібліотечні працівники дізналися з сайту міськради. Бо з ними, вочевидь, не знайшли за потрібне ні порадитися, ні обговорити майбутнє рішення.
Бібліотекарі небезпідставно хвилюються, що «реорганізаційна сверблячка» окошиться зникненням цілих підрозділів, які займаються важливою і потрібною роботою. Й дуже сподіваються, що високі київські інстанції заборонять провадити незаконну «оптимізацію».
Якщо ж процес «піде», під скорочення потраплять понад 100 бібліотечних працівників. Що з профспілками, як ми розуміємо, теж не погоджено.
А може, дніпровським владцям варто замість полювання на бібліотеки та бібліотекарів – з усім адміністративним шалом переорієнтуватися на боротьбу з тією ж таки корупцією? Їй-право, і адреналіну більше, й суспільству корисніше!
Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
