Минулого року в Україні почали реформувати пенсійну систему. Було прийнято закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій. Наступний етап реформи – запровадження другого рівня пенсійної системи – накопичувального. Відтак, система пенсійних нарахувань зміниться.
На розгляді у парламенті перебуває законопроект 6677, прийнятий за основу, про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної пенсійної системизагальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Його суть – обов’язкове відрахування грошей до недержавних пенсійних фондів. Сплачувати внески почнуть всі, кому зараз менше 35-ти, спершу – 2% від заробітку, а поступово відрахування збільшать до 7%. Принаймні, такі цифри у поточній версії документу.
Про переваги і ризики накопичувальних пенсій та про те, коли цю систему зможуть впровадити в Україні, запитаєм у експертів.
Плюси накопичувальної системи
Пенсійні відрахування з власної зарплати таки мають “плюси”: незалежність від держави і труднощів Пенсійного фонду, персоніфікація та індивідуалізація накопичень – це тільки ваші гроші, ніхто їх не “перерозподілить”, відповідно – ви отримаєте саме таку пенсію, яку заробили. Далі – свою пенсію можна буде залишити у спадок – це ваші особисті гроші, держава на них не може претендувати, хіба ви їх самостійно їй заповісте. Так само відкладені на пенсію гроші можна інвестувати: у нерухомість, цінні папери, акції, золото, поставити на банківські депозити, що підвищить купівельну спроможність грошей.
Є ще інші плюси: ініціатори законопроекту впевнені, що управління пенсійними активами недержавними компаніями буде більш ефективним, ніж у Пенсійному фонді.
Але це питання перетікає у можливі мінуси – компанія-управлінець має дійсно ефективно використовувати пенсійні накопичення, а також – прозоро. А для цього потрібна відповідна регуляція.
Ризики запуску накопичувальної системи пенсій
Заступник керівника Стратегічної групи радників Прем‘єр-міністра (SAGSUR) Павло Кухта наголосив, що нині зарано говорити про запуск накопичувальної пенсійної системи. На його думку, існує як мінімум дві головні проблеми, які треба вирішити.
Передумовою запуску накопичувальної пенсійної системи буде і є запровадження нової системи регулювання фінансових ринків. Бо йдеться про те, щоб ми були впевнені, що там не буде можливості зловживати цими коштами. Інакше все це втрачає сенс.
Йдеться про два законопроекти, які лежать у Раді: вони змінюють правила регулювання, переструктурують регуляторів на фінансовому та на ринку цінних паперів, дають їм повноваження наводити там лад. Кухта акцентував – це мають бути не просто прийняті закони, а й запущена та імплементована нова система регулювання, до того як запрацює система накопичувальних пенсій.
Друге питання – це ресурс, з якого йтимуть накопичення. Це додаткові внески, і це підвищення навантаження на заробітну платню.
Тут питання – як це сприймуть працівники, бізнес, чи не будемо ми посилювати тінізацію за рахунок цього. І це питання для обговорення з бізнесом, з організаціями, які представляють інтереси робітників тощо, щоб ми розуміли, що це не призведе до того, що на легальних працівників збільшиться навантаження, а нелегальні підуть знову в тінь.
Ініціатива тут – у парламенту. Доки не прийняті і не імплементовані необхідні закони – не можна запускати систему. Бо вийде катастрофа, гроші просто розкрадуть.
Нестабільна гривня і пенсійні накопичення
Кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ імені Вадима Гетьмана Тетяна Жибер головними ризиками для накопичувальної пенсійної системи назвала нестабільність та слабкість української національної валюти, непередбачуваність розвитку подій, неспроможність влади та ринку робити прогнози навіть на півроку наперед.
Інституційно всі умови для накопичувальної пенсійної системи були створені ще 2004 року, нагадала Тетяна Жибер, але – ми бачимо, як просуваються справи. 3 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який передбачає створення в Україні нової пенсійної системи. За цим Законом в Україні запроваджується трирівнева пенсійна система.
Але недержавні пенсійні фонди, які мали взяти на себе добровільне накопичувальне страхування, не забезпечили збереження грошей: через неспроможність фінансового ринку, інфляцію та інші ризики, зокрема – постійні революції і кризи. Довіра населення знизилась ще більше, і тепер накопичувальну систему хочуть зробити примусовою.
Нині держава не може гарантувати навіть життя і здоров’я державних банків, вже не кажучи про фонди. А пенсійний накопичувальний централізований фонд має вкладати у особливо безризикові операції, а з такими в Україні складно.
Натомість економічний аналітик Тарас Козак переконаний, що якщо держава навіть зараз гарантує виплати людям, яких обдурили банки, то зможе гарантувати і накопичення пенсій. Він зазначив, що Україна гарантує вкладникам банків 25 середніх мінімальних зарплат, а це приблизно 200 тисяч гривень за умовою, якщо середня зарплатня людини в місяць 8 тисяч. Наразі обговорюється питання про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб буде збільшувати суму до 400-500 тисяч гривень на людину.
Реформування і дефіцит бюджету Пенсійного фонду
Разом з тим реформована українська пенсійна система не означатиме скасування солідарної системи пенсій. Бо нинішнім пенсіонерм теж потрібно жити.
Держава не виплачує пенсію. Громадянам нараховують кошти з Пенсійного фонду, який не є частиною бюджету. Тому він повинен формуватися не з податків, а з внесків того покоління, яке працює. І цих коштів постійно не вистачає.
Кандидат економічних наук, викладач Запорізького національного університету Костянтин Денисов вважає, що головна новація накопичувальних пенсій – якраз запровадження системи персональних накопичувальних рахунків, які будуть обліковуватися в Пенсійному фонді України.
Звідси і витікає справжня мета пропонованих змін – зібрати додаткові кошти до фонду та вирішити проблему його хронічного дефіциту, рівень якого на 2018 рік уряд заклав у розмірі 139,3 мільярда гривень (постанова КМУ від 11 січня 2018 р. № 8). Саме така сума буде виділена з державного бюджету на виплату пенсій, вона становить 65% планованих власних доходів Пенсійного фонду,
– пояснив Денисов.
Вирішити проблему дефіциту бюджету можна виключно економічними методами – підвищенням заробітних плат і створенням нових робочих місць, переконаний Денисов. За його інформацією, сьогодні середня частка зарплати в економіці України становить 13,1% усіх виробничих витрат, аналогічний показник у країнах ЄС – 45%.
Натомість Тарас Козак нагадав, що більшість розвинутих країн мають обов’язкову систему накопичень пенсій.
Накопичувальні пенсії – коли?
У парламентському законі про пенсійну реформу прописаний термін для впровадження накопичувальної пенсійної системи – до 2019 року. Але парламент ще не прийняв закони, про які говорив Павло Кухта, регуляторні. А від їхнього прийняття потрібно щонайменше півроку, щоб регулятор устиг запрацювати. Тож вказаний термін виглядає малоймовірним. Але український парламент може бути оперативним, як ми знаємо.
