Скільки грошей й що ще, крім грошей, може отримати Україна від Зовнішнього інвестиційного плану ЄС
Наприкінці квітня Комісар ЄС з питань Європейської політики сусідства та політики розширення Й. Хан у своїй статті для Європейської правди запропонував Україні новий контракт «Реформи заради інвестицій», у якому задля доступу в 2018 році до нового Зовнішнього інвестиційного плану ЄС Україна повинна до літніх канікул Парламенту забезпечити виконання трьох вимог: 1) незалежність регулятора у сфері енергетики (НКРЕКП); 2) повноцінне функціонування бізнес-омбудсмена; 3) скасувати вимоги щодо е-декларування антикорупційних активістів.
Що це за План?
Новий Зовнішній інвестиційний план (далі План) ЄС, представлений 2016 року Президентом Єврокомісії Ж.К. Юнкером, передбачає створення інструменту, покликаного об’єднати більшість наявних інвестиційних програм, які фінансуються у країнах сусідства ЄС та Африки на південь від Сахари, в єдиний новостворений Європейський фонд сталого розвитку (EFSD).
Зовнішній інвестиційний план ЄС містить три основоположні компоненти (pillars):
- Мобілізація інвестицій до країн-адресатів Плану через створення EFSD;
- Активізація технічної допомоги;
- Покращення інвестиційного клімату та загальної політичної ситуації в країнах-партнерах.
Метою Плану є підтримка залучення до проектів EFSD 44 млрд євро інвестицій до 2020 року через страхові гарантії для інвесторів.
Таким чином, власне ЄС зі свого бюджету та Європейського фонду розвитку виділить на функціонування Плану 4,1 млрд євро. Головним завданням EFSD буде залучення міжнародних фінансових інституцій, приватних інвесторів та держав-членів до фінансування інвестиційних проектів Плану. У попередній пропозиції Єврокомісії за найкращих обставин у ЄС планували акумулювати інвестиції в розмірі 88 млрд. євро.
Задля збільшення привабливості інвестицій у проекти EFSD, Європейською Комісією було створено інструмент гарантій вкладень та Гарантійний фонд EFSD. Вартим уваги в ньому є створення нового механізму впливу держав-членів на інвестиції в рамках Фонду. Зокрема, кожна держава-член ЄС, надаючи відповідну суму коштів до Фонду гарантування EFSD, буде мати змогу під час засідання стратегічної ради фонду вказати сектор, регіон чи країну, де ці кошти повинні забезпечувати гарантії. Незважаючи на ключову роль ЄС у рішеннях про розподіл гарантійних коштів та принципу рівномірного фінансування (pari passu), кожна держава-член зможе реалізовувати власні зовнішньополітичні інтереси, а EFSD створює додатковий механізм, яким робить асигнування до гарантійного фонду цікавішими.
Задля збільшення привабливості інвестицій у проекти EFSD, Європейською Комісією було створено інструмент гарантій вкладень та Гарантійний фонд EFSD. Вартим уваги в ньому є створення нового механізму впливу держав-членів на інвестиції в рамках Фонду.
Основні напрямки фінансування в рамках Плану – проекти відновлюваної енергетики, транспортної інфраструктури, допомога мікро, малим та середнім підприємствам (ММСБ), проекти агропромислового сектору, що сприятимуть дрібному фермерству, а також фінансування сталого розвитку міст та інноваційних цифрових рішень для вирішення місцевих соціальних проблем і створення робочих місць.
При цьому, Європейський фонд сусідства та Фонд інвестицій в Африку будуть перетворені на регіональні інвестиційні платформи, які в рамках EFSD відповідатимуть за проекти у відповідному регіоні.
До процесу налагодження роботи EFSD та реалізації проектів досить сильно залучений Європейський Інвестиційний Банк (ЄІБ), який має надзвичайно великий досвід інвестиційної діяльності в країнах сусідства.
Європейська Комісія основною перевагою створення Плану зовнішніх інвестицій та EFSD бачить об’єднання всіх інвестиційних платформ ЄС в одному інструменті, так званому «one-stop shop». Потенційні інвестори не ходитимуть по різних інституціях, а матимуть справу тільки з проектами EFSD. Завдяки відкриттю «інвестиційних вікон» асигнування будуть спрямовуватись у певний сектор чи регіон, тим самим не допускаючи розпорошення інвестицій та полегшуючи їх оцінку та аудит.
Які виклики для реалізації Плану?
Першим і найочевиднішим викликом є час. До встановленого в Плані терміну (2020 рік) залишилось 2 роки.
Оцінка Комісії передбачає, що при власних асигнуваннях у сумі 4,1 млрд євро (інвестиції ЄС 2,6 млрд та гарантії 1,5 млрд), ЄС зможе залучити 44 млрд євро інвестицій від інших інвесторів.
Подібні цілі Європейська Комісія, як правило, досягала протягом довшого періоду. Так, з 2007 року асигнування ЄС у країнах-партнерах в сумі 3,4 млрд євро залучили 26 млрд євро кредитів із загальним обсягом інвестицій на суму близько 57 млрд євро. Відповідно мобілізація зазначеного в Плані обсягу інвестицій у такий короткий період виглядає малоймовірною.
Самі ж проекти Плану будуть націлені на створення робочих місць та забезпечення сталого розвитку даних країн, тому не варто очікувати великої дохідності таких капіталовкладень, що знижує привабливість проектів EFSD в очах приватних інвесторів.
У такому випадку, найбільшою опорою Плану повинні стати міжнародні фінансові інституції, однак наразі їм не потрібний EFSD для того, щоб реалізовувати подібні проекти в країнах Східної Європи та Африки. Більше того, їм доведеться узгоджувати рішення з керівництвом EFSD, що може викликати додаткові часові та організаційні витрати. Чи не найважливішим аргументом, що все ж сприятиме їхній зацікавленості залишається можливість зменшити ризики таких інвестицій завдяки Гарантійному фонду EFSD.
Найбільшою опорою Плану повинні стати міжнародні фінансові інституції, однак наразі їм не потрібний EFSD для того, щоб реалізовувати подібні проекти в країнах Східної Європи та Африки.
Сумнівною є також спроможність України ефективно використати передбачені Планом кошти. Екс-прем’єр Литви, Андрюс Кубілюс раніше зазначив, що із майже 7 млрд дол США, виділених Києву з 2014 року світовими фінансовими інституціями, Україною було освоєно трохи більше 1,5 млрд євро.
Україна повинна навчитися розробляти відповідні інвестиційні проекти, які зможуть бути привабливими для приватних інвесторів. Тому, як прокоментував реалізацію Зовнішнього інвестиційного плану керівник Групи підтримки України в Єврокомісії Петер Вагнер, його ресурси насамперед будуть направлені на компонент технічної допомоги, а саме підготовку необхідних фахівців, здатних реалізовувати подібні проекти.
Які переваги Плану?
Позитивним сигналом є те, що порівняно з попередньою пропозицією Єврокомісії від 2016 року, в якій планувалися асигнування у розмірі 3,35 млрд євро з бюджету ЄС та яка передбачала мультиплікацію інвестицій у співвідношенні 1:15, прийняте 2017 року рішення стало реалістичнішим та знизило очікування від мультиплікатора до співвідношення 1:10.
План зовнішніх інвестицій відкриває перед країнами Східного партнерства, в тому числі Україною, додаткові можливості для залучення довгострокових інвестицій.
По-перше, у рамках нового інструменту гарантування вкладень уряди країн Східного партнерства (СхП) через створення відповідної регіональної платформи зможуть лобіювати більші асигнування своїх партнерів серед країн-членів ЄС (наприклад Німеччини та Польщі) до Фонду гарантування EFSD і таким чином, через засідання стратегічної ради, залучати більше інвестицій. Україні, Грузії та Молдові варто створити в рамках Плану окрему Східну регіональну платформу, яка могла б допомогти ефективніше залучати інвестиції саме в ці країни та активізувати багатосторонню співпрацю між ними.
У рамках нового інструменту гарантування вкладень уряди країн Східного партнерства (СхП) через створення відповідної регіональної платформи зможуть лобіювати більші асигнування своїх партнерів серед країн-членів ЄС (наприклад Німеччини та Польщі) до Фонду гарантування EFSD і таким чином, через засідання стратегічної ради, залучати більше інвестицій.
Це необхідно зробити, оскільки основою для фінансування Плану інвестицій в країнах СхП стане Європейський фонд сусідства, в рамках якого традиційно більше уваги приділятиметься Південним сусідам. ЄС неухильно притримується пропорції 3:1 на користь Південних сусідів при формуванні асигнувань до Європейського фонду сусідства. Навіть якщо загалом таку політику змінити не вдасться, лобізм партнерів у стратегічній раді фонду зможе допомогти залучити більше інвесторів до проектів у країнах СхП.
По-друге, завдяки підписанню Угод про асоціацію з ЄС Україна, Грузія та Молдова є привабливішими для приватних інвесторів порівняно з іншими країнами сусідства ЄС. Ці держави вже четвертий рік продовжують імплементацію aquis ЄС та користуються зоною вільної торгівлі з ним, що може стати перевагою при інвестиціях у проекти, які сприятимуть росту експорту до ЄС.
По-третє, проекти Плану, порівняно із іншими альтернативами для капіталовкладень в Україні та інших країнах СхП, виглядають менш ризикованими для приватних інвесторів. Адже завдяки захисту проектів Плану законодавством ЄС та диверсифікації, яку забезпечуватиме інструмент Гарантійного фонду EFSD, інвестиції в проекти Плану зменшуватимуть для них корупційні ризики.
Проекти Плану, порівняно із іншими альтернативами для капіталовкладень в Україні та інших країнах СхП, виглядають менш ризикованими для приватних інвесторів. Адже завдяки захисту проектів Плану законодавством ЄС та диверсифікації, яку забезпечуватиме інструмент Гарантійного фонду EFSD, інвестиції в проекти Плану зменшуватимуть для них корупційні ризики.
Наразі у контракті «Реформи заради інвестицій» йдеться про виділення в рамках Плану 50 млн євро, що, на думку Комісара ЄС, може сприяти залученню в Україну до 500 млн євро приватних інвестицій. Також, як вже зазначалось, у рамках Плану передбачена значна технічна допомога. Навички, які здобудуть учасники курсів з написання відповідних інвестиційних проектів, стануть досить корисними для України. Вони зможуть в подальшому допомагати у розробці проектів, що фінансуватимуться іншими інвесторами.
Чи зможе така мотивація стати достатньою для політичних рішень в Україні, стане зрозуміло вже на Саміті Україна-ЄС, який відбудеться 9 липня, майже перед закінченням робочого графіку Верховної Ради. Якщо так, то Україна зможе розраховувати на доступ до всіх можливостей Зовнішнього інвестиційного плану ЄС та поступову активізацію приватних інвесторів. У протилежному випадку, невиконання умов «контракту» може привести не тільки до втрат можливостей Плану, але й до погіршення політичних відносин з ЄС. Зокрема, це негативно відіб’ється на результатах самого Саміту та на перспективах ініціатив Президента Петра Порошенка з приєднання України до Митного Союзу ЄС, асоціації з Шенгеном, а також інтеграції до Цифрового ринку та Енергетичного союзу ЄС.
