Рада Безпеки ООН, за Статутом Організації Об’єднаних Націй, є головним органом ООН, який відповідає за дотримання миру та безпеки у світі
19 червня 1968р. Рада Безпеки ООН ухвалила Резолюцію 255(1968), у якій зазначено, що агресія із застосуванням ядерної зброї або загроза такої агресії проти держави, що не володіє ядерною зброєю, вимагатиме від Ради Безпеки, і в першу чергу, від усіх її постійних членів — ядерних держав – негайних дій у відповідності з їхніми зобов’язаннями відповідно до Статуту ООН. Тобто, неядерні держави отримали гарантії своєї безпеки.
Незадовго до цього Генеральна Асамблея ООН схвалила Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Підписанню Договору передувала складна дипломатична робота з боку країн, які не володіють ядерною зброєю, і вона увінчалася внесенням до тексту ДНЯЗ положень, котрі зобов’язують держави, що мають ядерну зброю, негайно вжити всіх необхідних заходів для відсічі ядерній агресії. Ядерні держави – особливо США та СРСР – не були готові надати такі гарантії. Внаслідок складних компромісів 12 червня 1968 р. – в день схвалення Генасамблеєю ООН Договору про нерозповсюдження ядерної зброї – США, СРСР та Велика Британія внесли на розгляд Ради Безпеки ООН проект резолюції щодо позитивних гарантій безпеки. Резолюція була ухвалена 19 червня 1968 р. За неї проголосувало 10 членів Радбезу, утрималося 5 (Франція, Алжир, Індія, Пакистан та Бразилія).
В резолюції надана висока оцінка готовності «…більшої кількості держав підписати Договір про нерозповсюдження ядерної зброї й таким чином взяти на себе відповідальність не приймати передання від будь-кого ядерної зброї чи інших ядерних вибухових пристроїв, а також контролю над такою зброєю, …не виробляти і не придбавати будь-яким іншим чином ядерну зброю,… не домагатися і не приймати допомоги у виробництві ядерної зброї чи інших вибухових ядерних пристроїв».
Резолюція наголошує: в разі, якщо проти держави, що не володіє ядерною зброєю, буде вчинено агресію із застосуванням ядерної зброї чи виникне загроза такої агресії, Радбез ООН та її члени, які володіють ядерною зброєю, повинні діяти «негайно у відповідності з їхніми зобов’язаннями за Статутом ООН». Крім того, в Резолюції міститься підтримка намірів ядерних держав надати негайну допомогу державі, яка стала жертвою ядерної агресії, а також підтверджується право такої держави на індивідуальну чи колективну самооборону – «доки Рада безпеки ООН не вживе заходів, необхідних для дотримання миру і міжнародної безпеки».
