Сьогодні багато хто задається питанням, як досягти якісних перетворень в нашій країні. І відповідь на цей на перший погляд дуже простий – потрібні люди з новими поглядами на суспільне життя, іншим світоглядом, з інноваційними ідеями і здатністю їх втілити в життя, який змогли б взяти під контроль ситуацію в країні.
У зв’язку з цим склалося стійке розуміння того, що до управління державою потрібно залучати нових молодих людей, які не були в політиці. Внаслідок цього в нашому суспільстві сформувався великий запит на нових політичних лідерів. Але проблема в тому, що молоді успішні люди не дуже то і поспішають брати участь в політиці. А ті, хто все-таки вирішив випробувати свої сили, часто стикаються з тим, що вони потрібні тільки на період виборчих кампаній.
Нещодавно в Дніпрі відбувся перший випуск Школи молодого політика – освітнього проекту для амбітних молодих людей від різних фахівців, політиків, політологів, політтехнологів, блогерів і журналістів, метою якого якраз таки і було залучити молодь до суспільно-політичних процесів, дати початкові знання і надихнути на складну політичну боротьбу.
Журналісти побували на Школі молодого політика і вирішили поспілкуватися з одним із спікерів для того, щоб довідатися яке місце молоді в сучасному суспільстві, наскільки реально молоді потрапити в політику і що потрібно знати і розуміти тим хто зібрався зв’язати своє життя з публічною діяльністю. Нашим співрозмовником був політолог, політтехнолог, кандидат політичних наук Андрій Клячин.
Як залучити молодь брати участь у політичному процесі?
Над цим б’ються вже багато років. Залучати молодь можна тільки поступово, створюючи відповідну емоційну порядку денного. Для цього потрібна якась вже існуюча актуальна проблема або сформулювати нову тему і надати їй емоційності, створюючи ситуацію «якщо не ми, то хто ?!».
Можливо, по різних регіонах це можуть бути різні проекти, тому що загальної теми немає. Але все одно швидкого результату не буде. Як приклад, ситуація після Революції Переваги – прагнули, стояли, гинули, пролилася кров, але все одно явка молодих людей на виборах була не велика.
Можливий такий чисто технологічний варіант залучити молодь – голосування онлайн. Варіант проголосувати онлайн був би супер, але у нього був один великий недолік. Коли голосуєш за комп’ютером, то дуже знижується міра відповідальності взагалі. Тобто людина сіла за комп’ютер – клік – і до кінця не розуміє, чим це можетзакончіться. По дорозі до ділянки можна хоч про щось подумати, а так рішення можуть бути дуже парадоксальними. Тобто інтернет-популізм може вирости колосально.
Що стосується безпосередньої участі в політиці, то зрозуміло, що все в ній брати участь не буду. Але ті, хто пов’язує себе з громадською діяльністю, так чи інакше в ній брати участь будуть. Але у нас такі традиції, що молоді люди рано чи пізно починають бути схожими на своїх попередників або розчаровуються і йдуть в інші сфери діяльності.
Чи готові політичні сили опиратися на молодь на наступних виборах в 2019 році?
– Все цим так чи інакше займаються, все про це говоритимуть, але поки до цього підходять тільки з адміністративним методом. До цього підходять за принципом: «потрібно молодіжне крило? Давайте його створювати! ». Практично всі політичні сили створюють молодіжні крила. Але проблема в тому, що ті, хто вже працюють в молодіжних крилах партій, більше починають говорити на мові партійців, але не на мові молоді. Тобто вони віддаляються від молоді. Декларувати спрямованість на молодь будуть все, адміністративно організовувати молодіжні крила будуть все, але ефект від цього сумнівний.
Де знаходяться «точки входу» в політичну діяльність?
– Як правило, людина-громадський працівник, який має терпіння, готовий йти на компроміси з існуючою системою, але так чи інакше буде з нею конфліктувати,спочатку йде в молодіжне самоврядування або відразу в партії або молодіжні крила партій. Це перший варіант, але для нього потрібно терпіння. Другий варіант особливо проявився після 2014 року, коли деяких, хто до цього не був в політиці, «витягало» відразу в народні депутати. Така ж тенденція для молоді була і на місцевому рівні.Багато хто пішов в районні депутати. Це друга «точка входу» – результат революційних змін.
Такі заходи як Школа молодого політика, в якій мірі можуть реально простимулювати молодь йти в політику? Або без ресурсів нічого не можливо?
– Як то кажуть: «Під лежачий камінь вода не тече». Варіант, що ми нічого не будемо робити, тому що у нас немає ресурсів, не пройде. І ресурсів не буде, і можливості не з’являться. Такі захід дають їм знання, дає розуміння того, як все відбувається. Тут їм стає більше зрозуміло, чого вони хочуть і після цього фінансові або партійні ресурси вже можна шукати. У них вже буде чітке розуміння того, що потрібно, щоб стати депутатом, вже буде умовний «бізнес-план».
Дуже добре, що тут не зібрали всіх підряд. Прийшли ті, кому цікаво, хто не просить «а можна ми підемо?». Це дійсно стимулює. Тут зібралося 50 осіб, ось це значить, що їм більше всіх треба.
Яка була Ваша мотивація в цьому брати участь?
– Це моя професія і якщо я можу якось взяти участь у формуванні політичного ринку, то це для мене цікаво. Я зацікавлений в тому, щоб було більше розуміють політиків, які потім будуть звертатися до мене або до моїх колег. Для мене це більше участь в політологічному, ніж в політичному процесі. Це формування середовища розуміють політиків, фахівців. Відповідно з’являється можливість разом розвиватися. Коли ти, наприклад, «суперполітолог», а навколо все профани, то це не дуже добре. Чим більше буде розуміють в цьому сенсі людей, тим мені буде краще як фахівця. Тому є мотивація брати участь в середовищі, де мені є що розповісти.
Які Ви можете дати рекомендації початківцям політикам?
– Можу дати принципові рекомендації. Перше – чітко розуміти свої цілі. Потрібно відповісти собі, чого хочете. Службового просування? Хочете реалізувати себе як політик? Перевернути світ в революційному порядку? Тобто ви повинні розуміти, навіщо це вам. Друге – потрібно бути готовими до вже усталеним порядків. Треба відкинути всі надії, що все якимось чином швидко зміниться. Третє – ви повинні розуміти відповідальність. Потрібно розуміти, що ви комусь щось пообіцяли. Ви повинні розуміти, що практично кожна ваша дія позначиться на людях. Політик – це не та людина, яка може сьогодні щось сказати, а завтра забути про це. Ви повинні розуміти, що це матиме наслідки.
Головне – цілепокладання, готовність до довгого робочого процесу і відповідальність.
