Новий закон про кредитування: контрольний постріл по “проблемних” позичальниках?
Відновлення кредитування – це математична комбінація з кількома умовами. Аби банки були готові давати кредити, їм потрібні гроші, які дають інвестори чи вкладники. Інвесторам потрібні прозорі умови та гарантії повернення вкладеного капіталу. Так само важливий для цієї комбінації і позичальник, який буде готовий взяти кредит на умовах банку та повертати його з відсотками, якщо його права будуть захищені. Цей складний фінансовий механізм працює без збоїв, якщо всі згадані умови виконанні. А з цим в Україні поки проблеми.
Банки з великими проблемами
Після світової фінансової кризи 2008 року у банків, які працюють в Україні, з’явилося чимало неповернених кредитів, які позичальники не змогли обслуговувати. Після 2014 року портфель “проблемних”‘ кредитів ще більше зріс і зараз, за даними Національного банку України (НБУ), складає 56% від всієї кількості виданих кредитів на загальну суму більше 600 мільярдів гривень. Аби домогтися повернення цих коштів Незалежна асоціація банків України (НАБУ) ініціювала ухвалення в Верховній Раді закону з багатообіцяючою назвою “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування”, який був внесений одним з депутатів фракції “Блок Петра Порошенка”. Його депутати у другому читанні затвердили 3 липня 239 голосами. Досі документ не підписав президент.
У банкіських колах не заперечують причетність до закону. “Це наш закон, розроблений банківською системою. Ми його тричі подавали. Але він не лобіює інтереси банків, а просто усуває прогалини, якими зараз користуються недобросовісні позичальники, які ухиляються від виконання своїх зобов’язань”, – наголошує виконавчий директор Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова.
Усунення шпарин для несумлінних позичальників
Представниця банківської спільноти зауважує, що закон унормовує процедуру поруки та спадщини, аби через прогалини у законі, які є зараз, недобросовісні позичальники не змогли більше позбутись кредитних зобов’язань і повністю розрахувалися з банками. Зокрема, у законі записано: якщо позичальник помирає, то порука по кредиту не припиняється, як зараз, а залишається до повного закриття кредиту. Окрім цього, законодавчо депутати закріпили перереєстрацію права власності з позичальника на банк без будь-яких обмежень, навіть якщо на заставне майно накладений арешт чи йде судовий перерозподіл цього майна. Згідно з ухваленим законом, банку не потрібно буде більше жодних документів, окрім, наприклад, договору іпотеки, аби продати заставне майно. “Вартість кредитів буде знижуватися, бо банки не будуть закладати додаткові ризики на те, що кредит можна буде не повернути”, – вказує Коробкова.
Закон зворотної дії
У прикінцевих положеннях закону написано, що він застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію. Тобто простіше кажучи, закон зробили “зворотної дії”, аби він розповсюджувався на кредити, які були видані раніше 2018 року.
https://www.dw.com/image/44666757_404.jpg
Це найбільше хвилює позичальників, які виходять на акції протесту проти ухваленого закону, таких як киянка Наталя Руденко. Кілька останніх років вона живе з донькою, рахуючи кожну копійчину і заощаджуючи на всьому, аби віддати кредит. Іпотечну позику вона взяла у банку, в якому сама ж працювала, потрапивши після цього, як вона каже, у кредитне рабство. Руденко, як і чимало інших українців, потрапила у “пастку” вадютного кредиту. “У гривні тоді були неприйнятні умови, дали кредит у доларах. Квартира потрібна була, бо нам з дочкою не було де жити. Я 50 тисяч доларів заплатила своїх, а ще 50 тисяч – взяла в кредит”, – розповідає жінка.
Після 2008 року долар виріс в кілька разів і попри те, що вона справно платила, з кожним роком її кредитне зобов’язання росло. “Я платила до тих пір, поки могла, допоки місячний платіж за кредит не перевищив мою місячну зарплатню”, – згадує Наталя.
“Проблемна” позичальниця
Не маючи змоги оплачувати платежі, розповідає жінка, вона була змушена працювати понаднормово, аби “відпрацювати” іпотечні борги. Але і цього не вистачало на оплату кредиту, тому їй довелося звільнитись і поїхати працювати за кордон. “Я працювала там наймичкою, аби заробити цю валюту і таки закрити кредит. Але не вийшло”, – каже жінка. Зараз грошей їй вистачає тільки на сплату відсотків по кредиту. Однак через місяць відсоткова ставка за умовами договору підніметься і вона знову у розпачі. “Я знову не зможу платити, а за новим законом, якщо зі мною щось станеться, борги переходять на доньку. Або нас просто виселять. Але ж я вже тричі заплатила те, що позичала”, – зі сльозами на очах каже Наталя Руденко.
Валютним позичальникам буде непереливки: вони можуть стати першими жертвами нового закону
Вона боїться, якщо ухвалений депутатами закон підпише президент, то банк просто викине її на вулицю, без суду перереєструвавши право власності на себе і вона після стількох років поневірянь залишиться без даху над головою.
Найбільша проблема – не іпотека
Таких як Наталя Руденко Незалежна асоціація банків України (НАБУ) називає “недоброчесними позичальниками” через яких гальмується кредитування в країні. Однак чимало іпотечних позичальників апелюють до соціальної справедливості. Адже вони вважають, що законодавці мають спершу ухвалити закони, які би притягали до відповідальності крупний бізнес, який не повертає кредити. Їхній аргумент підтверджує і статистика НБУ.
“Якщо ми візьмемо 5 найбільших фінансово-промислових груп України, то з усіх кредитів, які вони взяли, 80% не обслуговується. Там прострочена заборгованість. Навіть якщо у них покращується ситуація і вони отримують прибутки, то ситуація не змінюється. Вони є найбільшими боржниками”, – сказав DW керівник проектів та програм Департаменту відкритих ринків Нацбанку України Емал Бахтарі. Тим не менше, він вважає ухвалений депутатами закон позитивним, оскільки він закриває можливість виводити кредитні кошти через шахрайські схеми, зокрема з державних банків та банків з російським капіталом, де проблемних кредитів зараз найбільше.
Позичальники виходять на акції протесту, сподіваючись, що президент не підпише закон
Позичальники не захищені
При цьому представник НБУ визнає, що для захисту прав споживачів банківських послуг зроблено ще не достатньо, зокрема не ухваленні закони, які б допомагали відстоювати права позичальників. Правозахисниця Тетяна Ващенко вказує, що закон про відновлення кредитування прямо порушує права людей. На її думку, орієнтуючись на закриття шахрайських схем виведення кредитних коштів “олігархічними холдингами”, влада поставила під удар простих позичальників, сім’ї з дітьми, які віддають останні гроші на виплату, зокрема іпотечного кредиту, який брали для придбання, наприклад, єдиного житла. “Відповідно до цього закону, банк за будь-яку ціну, яку захоче, має право продати предмет іпотеки лише на основі договору іпотеки. По суті, йому навіть не потрібно звертатись до суду. Цим документом конституційна гарантія права на захист та права на житло просто викреслена”, – вважає Тетяна Ващенко.
Юристів, які захищають інтереси позичальників, також обурює те, що депутати проголосували за норму, яка розповсюджує дію закону на ті кредити, що буди взяті раніше, та яка прямо порушує 58 статтю Конституції, де записано, що закон не може мати зворотної дії. На таку невідповідність Конституції ще перед остаточним голосуванням за законопроект вказувало і головне юридичне управління апарату Верховної Ради, однак депутати не взяли це до уваги. “Вони законопроект навіть не читали, а проголосували за красиву назву. А насправді документ ніяк не відновлює кредитування. Адже, за такої облікової ставки 17,5% та таких правил гри, коли твоє майно може забрати банк, хто взагалі захоче брати кредити в Україні?”, – дивується юрист, директор фінансової компанії В’ячеслав Ганжа.
НБУ підтримує нововведення
Позичальники та їхні адвокати закликають президента Петра Порошенка ветувати закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення кредитування”, оскільки він суперечить Конституції України.
Натомість у Національному банку наголошують, що в кожному конкретному випадку позичальник має вирішувати проблему свого кредиту з банком самостійно, зокрема через досудові процедури та реструктуризацію. “Це краще, ніж йти в суди і відсуджувати це майно. Банк – це ж посередник. Він має зобов’язання перед вкладниками. Якщо вкладники попросять свої гроші, то що їм відповідати? Що у позичальників немає грошей?”, – риторично розмірковує Емал Бахтарі.
