Герой проекту газети “Експрес” побував у сільській школі.
36-річний Майкл Корніят закінчив школу в Нью-Йорку, пише газета Експрес. Басейн, величезна їдальня з вибором страв, наче у ресторані, комп’ютери в кожному класі — американець переконаний, що саме такою має бути середньостатистична школа. Ми ж покажемо Майклу реалії навчання українських школярів.
Нагадаємо, це — проект газети “Експрес”. Ми поселили американця Майкла в черкаському селі Івківці, щоби познайомити іноземця із колоритом українського села, а його мешканців — із культурою та менталітетом американця. У минулих номерах нашої газети ми писали, як Майкл подолав далеку дорогу зі Львова до Івківців, познайомився з господарями Грішою та Валею, які радо прийняли уродженця Нью-Йорка, скуштував страви української кухні та успішно порався по господарству.
…П’ятниця. Майкл прокидається за вже звичним розкладом — о шостій ранку. Шкільний автобус має приїхати за ним о восьмій. Запізнишся — треба подолати до навчального закладу 5 кілометрів пішки.
Вирушаємо до школи. Навчання тут розпочнається о 8.30.
Дорогою американець цікавиться, чи правда, що в Україні часто роблять подарунки вчителям і здають додатково гроші на школу. Пояснює: “У США вчитель, який прийме подарунок від учня або сам йому щось подарує, ризикує втратити роботу чи навіть потрапити до в’язниці”. І додає: між учителем і учнем мають бути офіційні cтосунки.
Хліб і сіль для американця
Медведівська ЗОШ І — ІІІ ступенів розташована у великій двоповерховій будівлі. Тут навчається 160 дітей із дев’яти навколишніх сіл. Підходимо до головного входу. Лунає музика, на майданчик вибігають діти у вишиванках із короваєм та сіллю. Вручають Майклу подарунок.
Майкл розгублено роздивляється навколо: “Що відбувається? Що робити?” Не очікував такого прийому! Учні влаштовують шоу з танцями, співами, віршами й символічним винесенням прапора. Майкл тримає коровай на рушнику та розгублено кліпає очима.
Ми попередили учителів, що американець готовий організувати для учнів відкриту лекцію. І ось в актовій залі зо тридцять дітей уже готові слухати виступ гостя з Нью-Йорка. Щойно той каже перші
слова англійською — запановує тиша. Бачу, що зрозуміти Майкла їм важко. Тож дві вчительки англійської — Олена Карповець та Вікторія Сущенко
— допомагають подолати мовний бар’єр із дітьми, перекладають.
Учні цікавляться, як у Штатах виставляють оцінки. “У нас ставлять літери. Найвища оцінка — А, найнижча — F”, — відповідає хлопець. Ще трохи балачок про американську їжу, автівки, будинки і лекцію завершено. Усім лайк!
Олена Валеріївна проводить Майкла в шостий клас. “У нас діти навчаються 11 років”, — розповідає.
“Одинадцять? А в США вчаться 12 років. У нас вважають, що 17-літній дитині занадто складно зробити вибір професії. Тому ми маємо додатковий рік на дорослішання”, — каже Майкл.
Заходимо в клас. На стінах — старенька дошка, пошкрябана крейдою, постери. На партах — підручники. А де комп’ютери, телевізор, смарт-дошка?
“Я навчався у школі ще в 1990-х, але вже тоді ми мали комп’ютери в кожному класі”, — каже Майкл мені пошепки.
Діти встають — вітають гостя. Майкл готовий проводити урок англійської. Всідається за вчительський стіл, роздивляється підручник. За декілька хвилин закриває його і починає урок за власною методикою.
Заняття — в ігровій формі: “Доторкніться до своєї руки, до живота. Торкніться пальців ніг”, — каже хлопець шестикласникам. Таким чином намагається допомогти їм запам’ятати англійські назви частин тіла. І вже за декілька хвилин учні досягають цілі. Мабуть, більшість українських учнів мріють про такого вчителя!
Екскурсія у школі
Йдемо у комп’ютерний клас. Дорогою хлопець роздумує: “Українській школі бракує індивідуального підходу та сучасного обладання. Дітям доводиться працювати в одному темпі. А всі ж по-різному засвоюють інформацію. В Америці навчання більше орієнтовано на особистість”.
Заходимо до кімнати з десятком стареньких комп’ютерів. “Тут є інтернет?” — цікавиться Майкл. Сідає за один із комп’ютерів, клікає на іконку браузера — система показує помилку.
Йдемо до кабінету хімії. Діти встають з-за парт. Майкл оглядає клас — як і в більшості українських шкіл, він обладнаний доволі скромно…
“У США діти мають цілі лабораторії для уроків фізики й хімії, — зауважує Майкл. — Тому заняття з цих предметів — цікаві”.
Гостя заводять до спортивної зали. Майкл озирається. “В Америці — спортивне обладнання на будь-який смак! У США дуже популярні шкільні спортивні команди, а найкращі спортсмени мають вищий шанс вступити до хорошого університету”.
…У їдальню школярі приходять за чергою — усі разом не вміщаються. Сьогодні на обід — борщ, картопля з м’ясом та буряком і булочка з чаєм.
“У наших школах їдальні мають інший вигляд, радше схожі на українські ресторани швидкого харчування. Величезний вибір страв. Чи ти хворий, чи на дієті, чи веган — знайдеш для себе повноцінний обід”, — зауважує Майкл.
Життя після школи
“У вас всі діти вступають у виші?” — цікавиться Майкл.
“Вступити намагаються усі, бо бути без вищої освіти — якось не гоже”, — каже пані Олена.
“І в США ти лузер, якщо не пішов до університету, — киває Майкл. — Намагаємося вступити хоча б у поганенький коледж”.
Чи є в Америці корупція при вступі?
“Та є! Щоправда, батьки вступника не дають хабара просто в кишеню, вони можуть перерахувати гроші на рахунок університету. Вступникові, що готовий інвестувати, віддадуть перевагу при складанні списків”, — відповідає американець.
…О 17.00 до школи має приїхати автобус — забрати дітей, щоби розвезти по домівках. Ми вирішуємо повернутися до Івківців трохи швидше. Тож чимчикуємо 5 кілометрів пішки.
Надворі — плюс 28 градусів за Цельсієм, дорога тягнеться через поля. Ніде навіть натяку на тінь. “Уявляю себе на місці школяра, який хоче додому швидше. Їм би власні автівки! Свій автомобіль у 16 років — звична річ для Штатів. У нашій школі навіть була окрема парковка для вчителів і окрема для учнів”, — каже Майкл.
Висновки
Дорогою додому Майкл ділиться враженнями: “Мене вразило, наскільки діти були здивовані бачити іноземця. Не очікував такого помпезного прийому!
Я не раз чув від своїх учнів: мовляв, у школах не мали умов, щоби добре вивчити той чи інший предмет. Раніше я сприймав це за відмовку. А тепер розумію, що це правда. Дітей в Україні навчають примітивними методами: прочитай, запиши, перекажи. Якщо ти хочеш розумітися на хімії — бажання вчитися відбиває старе приладдя. Якщо хочеш розвиватися у спорті — у школі на це немає інвентаря й системи заохочень.
Ми перетнули екватор подорожі! У наступному номері читайте про українські гостини в Івківцях, на яких побував Майкл. Американець ліпив вареники, куштував самогонку, слухав українські пісні у виконанні селян та влаштував американську вечірку для місцевих. Пригоди Майкла тривають!
Українські школи потерпають від недофінансування. Батькам доводиться здавати гроші на ремонт класів, купівлю обладнання… Старе обладнання у школі демотивує дітей. Вчительки розповідали мені, що заробляють 4 — 5 тисяч гривень у місяць. За класне керівництво отримують надбавку — якихось 100 гривень! Це мізерні суми. У США фінансове забезпечння шкіл — на плечах держави. Думаю, чиновникам у Києві є над чим попрацювати. Освітяни й учні в Україні заслуговують кращих умов”.
Фото Ярослава СТАНЧАКА
Ми перетнули екватор подорожі! У наступному номері читайте про українські гостини в Івківцях, на яких побував Майкл. Американець ліпив вареники, куштував самогонку, слухав українські пісні у виконанні селян та влаштував американську вечірку для місцевих. Пригоди Майкла тривають!
