17 грудня Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію “Проблема мілітаризації АР Крим та м.Севастополь (Україна), а також районів Чорного та Азовського морів”, яку влада швидко назвала черговою “дипломатичною перемогою”. Щоб зрозуміти якою є насправді дипломатична проукраїнська коаліція, варто проаналізувати подібні резолюції з 2014 року, коли відбулася анексія Криму.

Отож у березні 2014 року під час голосування Генасамблеєю за Резолюцію про територіальну цілісність України, її підтримали 100 країн включно з Україною.

Резолюцією в листопаді 2016 року Генасамблея засудила окупацію Криму, вперше назвала Росію “країною-окупантом”. Цей документ підтримали вже 73 країни.

В грудні того ж 2016 року за схожу резолюцію, яка стосувалась ситуації з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, “за” проголосували 70 країн.

В листопаді 2018 року за аналогічну резолюцію проголосували 67 країн, а нині Україна заручилася підтримкою 66 країн.

Отож за 5 років “переможної діяльності” МЗС Україна втратила 34 країни-союзниці.

Що стосується найближчих країн-друзів Росії, а отже й геополітичних ворогів України, то їх відповідно стало більше.

На першому голосуванні у 2014 році їх було 11.

В листопаді 2016 року кількість зросла до 23, а вже в грудні того ж року склала 26.

Восени 2018 під час голосування Росію підтримали теж 26 країн, а в грудні підтримка зменшилась до 19.

Серед країн, які сьогодні голосують разом з Росією, є ті, які вже давно світоглядно, політично та фінансово в орбіті впливу путінської Росії. Натомість прикро, що серед тих держав – Сербія, Вірменія, Узбекистан, адже для прикладу, нинішня вірменська діаспора в Україні є найбільш впливовою з огляду присутності у владі та бізнесі. Водночас Казахстан, який у 2016 році голосував проти України, нині утримався, як і при першому голосуванні у 2014 році.

Цікаво, що поїздка Генерального прокурора на Сейшели не переконала місцеву владу у необхідності підтримати Україну на міжнародній арені.

Саме тому, радіючи, що ми маємо ще одну резолюцію, яка засудила анексію Криму та мілітаризацію вод, мусимо бути реалістами і вимагати від нашого зовнішньополітичного відомства щоденної професійної роботи, а не ситуативних піарреакцій.

Результати голосування Генеральної асамблеї ООН за резолюцію “Проблема мілітаризації АР Крим та м. Севастополь (Україна), а також районів Чорного та Азовського морів”