Навіщо це потрібно і хто виграє від впровадження змін – днями ці питання обговорювали в Дніпрі

На зустріч, організовану благодійною організацією «Надія і житло для дітей» спільно з Дніпропетровською ОДА, зібралися люди, яким з цією реформою жити й працювати − батьки дітей з інвалідністю, багатодітні та прийомні батьки, випускники й працівники інтернатів, фахівці соціальної, медичної та освітньої сфер, голови ОТГ.

Відбулася відкрита дискусія щодо обласної програми реформування системи інституційного догляду та виховання дітей з одночасним розвитком послуг для дітей та сімей в громадах Дніпропетровської області на 2019-2026 роки.

Необхідність реформи системи захисту дітей викликана тим, що понад 9 тисяч дітей області змушені жити в 59 інтернатах, і лише 600 з них є сиротами або позбавлені батьківського піклування.

«Як ці 8400 дітей потрапили в інтернати? Це діти, які мають батьків, але не живуть з ними. Причини: замало соцпрацівників, діти з кризових сімей не отримують послуги термінового влаштування, а попадають у лікарні; часто батьки не можуть працювати, якщо дитина з інвалідністю, бо поза інтернатом родина не має доступу до різних реабілітаційних послуг»− коментує проблему учасник зустрічі, багатодітний батько, староста ОТГ Андрій Пінчук.

У 2018 році на утримання інтернатних закладів було виділено майже 1 мільярд гривень. Переважна більшість цих грошей йде на утримання персоналу та будівель, а не на потреби дітей. Менше ніж 2% витрачається на придбання дітям одягу, менш 1% – на їх лікування, на харчування – лише 13%. Понад 70% загального фінансування йде на оплату праці персоналу, 14% – на оплату комунальних послуг та утримання будівель. Середня вартість утримання однієї дитини в школах-інтернатах становить 85 тис. грн. на рік, а в будинках дитини – 150 тис. грн. Фактично кошти платників податків йдуть на утримання приміщень та оплату праці персоналу, а не на забезпечення потреб дітей.

«Якби кожна громада платила 12 000 за кожну свою дитину, жоден голова ніколи б не підписав направлення в інтернат. Він створив би й службу підтримки сім’ї, і ввів посади фахівців із соціальної роботи. Знав би – що якісніше, дешевше, ефективніше для цієї конкретної сім’ї. Кожна громада має платити за свою дитину, тоді будуть працювати та думати» – зазначив Андрій Пінчук.

Як розподіляються ресурси в середині інтернатів? В обласних закладах працює 6021 особа. Найбільшу частку серед них становить технічний та обслуговуючий персонал – 43%, вихователі – 18%, вчителі шкіл в структурі інтернатів – 18%, адміністративний персонал – 7%, середній і молодший медичний персонал – 14%. Менше ніж 2% становлять вкрай необхідні вузькопрофільні спеціалісти, які мають проводити реабілітацію та адаптувати дитину до життя: логопеди, дефектологи, психіатри, неврологи.

У громадах майже відсутні послуги для дітей та сімей, які перебувають у ризику, мають проблеми зі здоров’ям або потребують допомоги у вихованні. Саме відсутність послуг та нерозуміння шкоди інтернатного виховання призводить до того, що діти опиняються в інтернатах, де ростуть без любові та індивідуального догляду, страждають від нехтування, психологічного та фізичного насильства.

«Коли я випустився, мені не вистачало людини, яка би просто була поруч. Просто радила. Просто захищала мене від того, куди не треба йти. Просто сказала б, що наркотики та алкоголь неприпустимі. Коли я закінчив інтернат − я нічого не вмів: ні прати, ні готувати. У мене не було абсолютно жодних необхідних навичок. Коротше, я просто не вмів жити» − розповідає випускник інтернату, учасник обговорення.

Негативно впливає на ситуацію і брак соціальних працівників, які мають вчасно втрутитись, допомогти, підтримати сім’ю, поки та не зайшла у глухий кут, коли шлях лише один — позбавлення батьківських прав. 30 тисяч сімей в області потребують супроводження соцпрацівників і лише 10% його отримують. А з дев’яти тисяч дітей, які потребують інклюзивного навчання, доступ до нього мають тільки 6%.

«Ми не можемо говорити про якість послуг, поки не буде гідної зарплати у фахівців. Це повинна бути конкурентоспроможна професія. Тоді ми залучимо фахівців і люди будуть мотивовані, рости й навчатися в професії й надавати якісні послуги. Плинність кадрів зараз неймовірна» − розповів учасник дискусії, працівник центру спеціальних служб для дітей, сім’ї та молоді.

Мета програми – розвинути на території Дніпропетровської області систему захисту дітей, спрямовану на підтримку тих дітей і сімей, які потребують особливої уваги. Профілактика, робота з родиною, підтримка батьківського потенціалу, розвиток мережі центрів підтримки сімей з дітьми, денних реабілітаційних центрів для дітей з порушеннями здоров’я чи інвалідністю, розвиток послуг термінового влаштування дітей, інклюзивної освіти, послуг медичної реабілітації та паліативної допомоги.

Програма передбачає:

• поетапну трансформацію/закриття закладів інституційного догляду дітей;
• розвиток доступних освітніх, медичних і соціальних послуг у громадах відповідно до потреб дітей і сімей;
• впровадження механізмів запобігання вилученню дітей із сімей, які потрапили у складні життєві обставини;
• роботу з дітьми та сім’ями, якщо вилучення все ж відбулося, спрямовану на повернення дитини у біологічну сім’ю або влаштування у сімейні форми виховання;
• створення сімейних або наближених до сімейних умов проживання і виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

«Інтернати так глибоко вросли в наше суспільство і нашу свідомість, що складно уявити життя без них. Проте сьогоднішнє обговорення в черговий раз підтвердило – дітям потрібне інше рішення. Важливо всі зусилля спрямувати на підтримку сім’ї, збільшення спроможності батьків самим виховувати дітей. Важливо чути і враховувати їх потреби. Обласна програма – це, по суті, проектно-кошторисна документація розбудови нової системи захисту дітей на наступні вісім років в області», – зазначила Надія Татарчук, директор програм Благодійної організації «Надія і житло для дітей».

Розвиток суспільства відбувається тоді, коли враховані інтереси найменших та найуразливіших його громадян − дітей. Нещасливі діти стають нещасливими дорослими, з якими нам жити в сусідніх квартирах, ходити одними вулицями. Діти не можуть чекати, вони виростають, випускаються з інтернатів. Важливо не втратити час. Чи стануть вони щасливими − вирішується сьогодні.

Наступний крок − затвердження обласної програми на сесії Дніпропетровської обласної ради.