uk.wikipedia.orgЮ.Бачинський належить до тих видатних українців, які своїм життя довели відданість ідеалам незалежної Української держави і стали жертвами більшовицького терору.
Юліан Олександрович Бачинський народився у с.Новосілка на Тернопіллі (на той час – терени Австро-Угорщини), у священичій родині. Походить зі шляхетської родини гербу Сас.
У 2,5 роки хлопчик втратив маму, виховувався у родині діда — о. Івана Филиповського, що мав парафію в Гусятині.
Навчався у Львівській гімназії з німецькою мовою викладання, Дрогобицькій реальній гімназії ім.Франца Йосифа, українській Академічній гімназії. 1890р. вступив на юридичний факультет Львівського університету. По його закінченні (котре переривалося через службу в цісарській армії) практикував як адвокат у Львові. Якийся час навчався у Берлінському університеті.
У 1890—1897р.р. — один із лідерів Русько-української радикальної партії (РУРП).
1895 р. вийшла друком книга Ю.Бачинського «Ukraina Irredenta» («Україна поневолена»), в якій автор чи не вперше в Галичині обґрунтував необхідність і можливість політичної незалежності України для її подальшого та успішного соціально-економічного і культурного розвитку. В книзі було проголошене гасло: «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!».
Роботу надзвичайно високо оцінив І.Франко.
1899 р. Юліан Бачинський разом з іншими провідними представникками РУРП створили Українську соціал-демократичну партію (УСДП), якою Бачинський керував до 1914.
У 1915—1918 р.р.служив офіцером австро-угорської армії в Мішкольці.
Взяв активну участь в Українській революції 1917—1920 р.р. Був обраний до складу Української національної ради ЗУНР- УНР. У 1919-21р.р. очолював дипломатичну місію Української Народної Республіки у США.
Від 1921 р.мешкав у Відні, Берліні, Празі.
28 листопада 1933 р.Юліан Бачинський повернувся разом з донькою до України. Працював у редакції «Української радянської енциклопедії».
Через рік його заарештувало ОДПУ. Звинувачення – спроба створити антирадянське «Об’єднання українських націоналістів». Вирок — 10 років ув’язнення. Перебував у Біломорсько-Балтійському таборі.
6 червня 1940 р. помер у таборі неподалік Медвеж’єгорська.
У жовтні 1957р. був реабілітований.
«Рідна країна»
