Листи як доказ політичних репресій радянської влади – Марія Засіменко-Бонацька, 86-річна мешканка Дніпра, яка сім років відсиділа в таборах через зв’язок з Українською повстанською армією, передала до музею листи, які писала рідним із неволі, та власноруч вишиті серветки. Музейники кажуть – особисті речі політв’язня – неабияка цінність, адже це речові докази масового ув’язнення й заслання українців через боротьбу за незалежність. Цінні експонати бачила Наталя Світлова.

“Татку і дорогенька моя матусю. Простіть, що принесла вам стільки нещастя. За все вже відбуду тут я”, – писала рідним Марія Засіменко-Бонацька 10 лютого 1950 року, третій рік перебуваючи у ГУЛАГу.

15-річну дівчину родом із Рівненщини засудили до 10 років таборів через зв’язок з УПА. Нині Марії Засіменко – 86, вона передає написані в таборі листи до музею. Їх трохи більше десятка – бо дозволялося писати лише двічі на рік.

“Всього, що там робилося, звичайно не напишеш. Але здогадливо для батьків. А тоді треба було написати, бо було багато односельчан і з сусідніх сіл. І “передає вам  привіт з Головина Катя чи Оля”, фамілію. А  вона так само напише, що передає від мене привіт в Трубиці. І вони знайомляться. І таких зв’язок”, – пригадує пані Марія.

Звільнили Марію Засіменко-Бонацьку 1954-го, після смерті Сталіна. З табору вона забрала зошит, який сама зробила з пакувального паперу для ниток. А також вишивки.

“З посилки полотно, я вишила таку скатертину, і вона служила – пригощались ми, на Великдень, на Різдво, на свої день народження”, – ділиться жінка.

Особисті речі політв’язнів мають неабияку цінність, кажуть працівники музею. Адже це речові докази масового ув’язнення й заслання українців через боротьбу за незалежність у середині ХХ століття.

“Після війни дуже збільшилася кількість в‘язнів ГУЛАГів саме українців, тому що туди потрапили дуже багато людей з західної України, які були причетні до руху ОУН УПА, які були тим чи іншим чином причетні до подій і процесів. Якщо простежимо статистику, то збільшується відсоток в‘язнів українців, з Прибалтики, Білорусі і ці речі мають історичну цінність, тому що показують – який там побут був у в‘язнів, чим вони займалися, не втрачали людяності”, – пояснює співробітник музею Дмитро Романчук.

У музеї речі зв’язківця УПА й радянського політв’язня Марії Засіменко-Бонацької експонуватимуться у залі, присвяченій темі політичних репресій.

Наталя Світлова, Олександр Пронський, “5 канал”