Христина Данилівна Алчевська – одна з тих непересічних особистостей, які, перефразуючи крилатий вислів Є.Чикаленка, любили Україну і до глибини душі, й до глибини власної кишені.
Майбутня організаторка освітніх і культурних закладів та меценатка народилася у повітовому містечку Борзні на Чернігівщині. Тривалий час мешкала з батьками у Курську.
Батько Христини, Д.Я.Журавльов, був людиною жорсткокою, бив дітей, ображав дружину. Сам будучи повітовим учителем, не схвалював ідей жіночої освіти, тож дівчина з допомогою старших братів займалася самоосвітою, прагнучи щироких знань. До цього спонукав і приклад матері – доньки генерала Вуїча, випускниці Смольного інституту шляхетних дівчат – яку Христина згадувала як «людину зі світлим розумом, котра привертала серця інших людей».
Ще за юних років Христина дістала тверде переконання, що жінка має таке саме право на освіту, як і чоловік, а разом з переконанням – і прагнення прислужитися цій благородній справі.
1862 р., Христина вийшла заміж за промисловця Олексія Алчевського — власника Торгового та Земельного банків у Донбасі, громадського діяча і переконаного українця. Переїхала з чоловіком до Харкова. Тут він у 1860-ті роки очолив Харківську громаду (напівлегальне об’єднання української інтелігенції). «Громадівці» видавали популярні книжки — «метелики», проводили лекції, шевченківські вечори, концерти. Христина Алчевська була єдиною в товаристві жінкою – її називали «гетьманшею».
1862 р. Х.Алчевська заснувала Харківську жіночу недільну школу для жінок (офіційно школа заснована 1870 р.), утримувала її до 1919-го. У школі працювало безкоштовно понад 100 вчителів-подвижників. 1896р. Алчевська збудувала для школи будинок вартістю 50000 карбованців. Це було єдине власне приміщення з-поміж усіх недільних шкіл тодішньої імперії.
Ще просвітниця організувала у Харкові Товариство грамотності, сприяла створенню першої громадської бібліотеки (нині — Державна наукова бібліотека ім.В.Короленка).
У своїй харківській садибі подружжя Алчевських 1899р. власним коштом встановило перший у світі пам’ятгик Тарасові Шевченку.
1879 р. Христина Дмитрівна – також за власні гроші – відкрила школу в маєтку Алчевських у с.Олексіївка на Луганщині (у школі, до речі, викладав і відомий письменник та автор словника української мови Борис Грінченко).
Разом з однодумцями Х.Д.Алчевська підготувала і видала тритомний критико-бібліографічний покажчик «Що читати народу?», який на Всесвітній виставці 1899 р. в Парижі був відзначений Почесним дипломом. У виданні міститься понад 4 тисячі рецензій, відгуків, анотацій (близько 80 авторів) на літературні твори. Автори, до речі – викладачі, професори, вчителі, та й просто читачі, які поділилися своїми думками. Особисто Алчевська підготувала 1150 анотацій. Також під її керівництвом свторений 3-томний посібник «Книга для дорослих», який протягом 1899—1917 р.р. був виданий 40 разів. Христина Алчевська – авторка мемуарів «Передумане і пережите» (1912 р.), низки статей з методики навчання дорослих, оповідань, «Каталогу книг» для недільних шкіл. Як педагог була відома у світі: обиралася віце-президентом Міжнародної ліги освіти, входила до багатьох зарубіжних освітніх товариств, була нагороджена численними золотими і срібними медалями та почесними дипломами.
Під час економічної кризи Олексій Алчевський перед загрозою банкрутства вкоротив собі віку. Прибутку від невеликої чайної крамнички ледве вистачало на прожиття вдові та діям. Більшовики відібрали й це.
Христина Данилівна Алчевська померла 15 серпня 1920 р.в Харкові.
Діти Алчевських залишила помітний слід в українських освіті та культурі. Старший син Іван став знаменитим тенором. Микола Алчевський — один із перших організаторів освіти дорослих, автор першого за радянських часів українського букваря. Григорій був композитором і вокальним педагогом, донька Христина – педагогом і талановитою поетесою.
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
