100krokiv.infoЄвген Теодорович Козак народився у селі Колодному на Львівщині. З раннього дитинства виявляв неабиякий хист до співу, тож хлопця завжди запрошували.на родинні свята чи концерти для односельців.
Отримавши гімназичну освіту, Євген вступив до Львівського університету, а водночас – до Консерваторії Польського музичного товариства, на вокальне та оркестрове відділення, й до Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка. Саме в Інституті він охоче вивчав і назавжди полюбив твори українських композиторів-класиків – Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Станіслава Людкевича, Миколи Леонтовича.
Разом з іншими студентами Євген Козак створив, а крім того ще й очолив вокальний квартет «Ревелєрси Євгена» («Львівські ревелєрси»). Виступали перед початком сеансів у приватних кінотеатрах, на львівських естрадних майданчиках, на радіо. Виконували українські пісні в обробці самого Козака та його власні твори – здебільшого це була українська естрадна, розважальна, танцювальна музика.
Невдовзі «Ревелєрси Євгена» стали дуже популярними в Галичині. На той час надзвичайно поширеними були пісні-танго: Я.Барнича — «Гуцулка Ксеня», «О, соловію», а також — «Та остання неділя» (принагідно зазначимо: письменник-львів’янин Ю.Винничук у романі «Танго смерті» наводить спогади сучасників, із яких випливає, що «Та остання неділя» і є «тангом смерті», під яке дехто зі львівських молодиків укорочували собі віку з нещасливого кохання).
Цікавий факт: у складі «Ревелєрсів Євгена» піаністом був Роман Шухевич, майбутній головнокомандувач Української Повстанчої Армії, а солістом — його рідний брат Юрій.
Консерваторію Є.Козак закінчив 1932 р., державні іспити склав у 1938-му. Працював учителем співів та музики у Львівській жіночій гімназії, в кооперативному ліцеї.
У 1941—1944 рр. викладав у Інституті народної творчості теорію музики. Тоді ж працював директором у театрі-вар’єте «Веселий Львів», заснованому 1942 р., та писав музику до вистав.
По війні Козак керує вокальним квартетом у Львівській філармонії, працює музичним редактором на радіо, викладає в музучилищі та Львівському педагогічному інституті (нині Дрогобицький педуніверситет).До речі, в цьому виші Є.Козак створив студентський хор, який швидко став одним із кращих самодіяльних колективів на Львівщині.
Від 1959 р. Євген Козак працює у Львівській державній консерваторії ім. М.Лисенка: очолює наукову та навчальну діяльність на посаді проректора, завідує кафедрою музики і композиції. Обіймає посаду заступника голови Львівської обласної організації Спілки композиторів України. Отримує звання заслуженого діяча мистецтв України.
У творчості Євген Козак, за визначенням фахівців, надавав перевагу бойківському й загалом галицькому, а також буковинському фольклору. Особливо близьким для нього було хорове виконання пісень без музичного супроводу — a capella.
Чільне місце посідають обробки для хору. Найвідоміші – обробки пісень на слова Т.Шевченка «Думи мої», «Реве та стогне Дніпр широкий», «По діброві вітер виє», «Садок вишневий коло хати»; народних пісень — «Ой верше, мій верше», «Ой служив я в пана», «Стоїть гора високая»(на слова Л.Глібова). У творчості «раннього» Є.Козака багато обробок стрілецьких пісень: «Човен хитається», «Накрила нічка», «Казала дівчина», «Ой там при долині», «Не сміє бути в нас страху».
Є.Козакові належать музика до театральних вистав, театралізований концерт «Буковинське весілля», композиція «Віночок лемківських пісень», фантазія «Невдале залицяння», хори «Вівчарик», «Верховино, мій ти краю», «Вітер з полонини», «Тарасу Шевченку».
Музичною візиткою Львова залишаються пісні Євгена Козака на слова Ростислава Братуня «Стрийський парк» та «Львівянки».
Є.Т. Козак помер 27 грудня 1988 р. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.
Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
