19 січня та напередодні – після обіду 18-го січня, православні християни звершують “освячення води”. Звідки походить ця церковна традиція? Як саме використовується свята вода у церквах? Чи правильно надавати освяченій воді магічного значення? Чи вона справді може зцілювати й мати надприродні властивості?
1. У чому особливості освячення води на свято Водохреща?
У Православній Церкві священики можуть освячувати воду впродовж цілого року – відповідно до потреб віруючих. Зокрема, вони можуть освячувати воду перед освяченням інших речей, чи готуючи її перед Таїнством Хрещення. Однак, такі освячення слід відрізняти від освячення води, яке звершується лише двічі на рік – напередодні та в сам день Богоявлення. Освячення води на всяку потребу називається «малим», а напередодні Богоявлення – «великим». Символізм освяченої води на свято Водохреща особливий. Ми закликаємо благодать йорданських вод на наші місцеві водойми та посудини. Христос, коли прийняв хрещення від Іоана Хрестителя, не освячувався та не омивав свої гріхи від води бо не мав гріхів. Навпаки – Сам освятив і очистив воду, до якої в ці дні прагнемо припасти всі ми. Власне, вода, освячена на Богоявлення так і називається – агіасма – святиня. Звичайно, освячена в інший день вода також має велику силу, відповідну до віри людей, які її вживають. Однак, порівнюючи ці чини освячення – мале та велике, треба говорити не про їхню різницю в силі дії, але про різницю в своїй духовній природі. Це принципово різні води, які використовуються в різний спосіб та мають різні властивості.
2. Як саме використовується свята вода?
Православна Церква навчає, що з гріхом Адама та Єви в живому світі порушився звичний хід речей. Все в природі людей, тварин і рослин перестало існувати за принципами, які для них запланував Бог. Філософи та богослови сказали б, що порушена сама онтологія, природа нашого буття. Змінити все це можливо лише на власному досвіді долаючи гріх. Яким чином? Це можливо лише засвоївши в собі викупний подвиг Спасителя. Єдина можливість для цього – благодатне життя в храмі, з усіма його Таїнствами, з покаянням, молитвою, досягаючи через це особистого освячення та преображення. Окрім цього, існує ціла низка духовних практик чи подвигів, які людина може нести задля свого більшого духовного вдосконалення. Зокрема, використання як засіб освячених речей – ікон, води, єлею. Це ті засоби, якими вона очищується та освячується. Ми п’ємо воду, цілуємо святі ікони та молимось перед ними, помазуємо хворі частини тіла освяченим єлеєм чи вживаємо освячену просфору. Звичайно, користь це буде нам приносити лише в міру нашого внутрішньої переміни розуму – покаяння.
3. Чи вона справді може зцілювати і мати надприродні властивості?
Молекулярний склад освяченої води залишається таким самим, як і був до цього. Молитва та благодать Божа дають їй особливі властивості, які не можна виміряти за допомогою жодних хімічних чи фізичних приладів. Однак, за багато століть люди переконалися в великій силі освяченої на Водохреща води. Всім відомо,що освячена в ці дні вода не псується впродовж тривалого часу, навіть через роки. Однак, зовсім не в цьому полягають її дивовижні, надприродні властивості. Головне те, що вона має в собі особливу цілющу, живильну силу, яка омиває наші душі та тіла від гріховної скверни. Віруючі люди вірять в те, що Господня благодать за молитвами Церкви певним чином зберігається у воді та може передаватися всім, хто буде з вірою її приймати. Освячена вода – це ліки для нашої хворої та зраненої пристрастями душі, а також, допомога для зцілення тіла.
4. Звідки походить церковна традиція освячення води?
Як ми вже згадували, чин «Великого освячення води» звершують двічі на рік. Перший раз – 18 січня , у Навечіря Богоявлення після ранкових богослужінь дня, а другий – в сам день свята, після відправи Божественної літургії. Перше освячення води веде свою історію з часів, коли древні християни дотримувалися практики приступати до Таїнства Хрещення оголошених після Утрені Богоявлення. З часом, ця практика відійшла, але освячення води залишилося на спомин хрещення Ісуса Христа. Удруге воду освячують в день свята, наслідуючи цим палестинських християн, які щороку після святкової служби урочистим ходом йдуть на Йордан, відвідуючи місце хрещення Спасителя. Жодної різниці в «якості» чи «силі» цих вод не існує. Отже, немає жодної потреби зберігати багато років дві різні ємності з водою за два дні. Воду треба споживати щодня, з вірою та благоговінням.
6. А, чи правильно надавати освяченій воді магічного значення?
Магія – це приписування творінню рис Творця. Магія – це коли один зовнішній обряд замінює аскезу- духовний подвиг людини. Православні християни не вважають, що вода має силу сама по собі. Вона не є нашим Богом. Вона, як і безліч інших речей у храмі, є лише знаряддям, за допомогою якого Бог взаємодіє з людиною. Вода не діє на людину лише в силу певних зовнішніх обрядів. Мовляв, вип’ю водички і стану святим. Для того, щоб стати святим, потрібно перестати грішити. А от вживання з вірою святині – це допомога людині на цьому шляху. Бог не рятує людину насильно, тим більше – без її особистих вольових зусиль. Для людини, яка не приймає святості цієї води, не вірить у неї, вона й так залишиться двома атомами водню й одним атомом кисню. Якщо ж людина має віру та довіру до Бога й Церкви, вона може з її допомогою вилікуватися від багатьох духовних, душевних і фізичних недугів.
7. Люди стрибають в ополонку, бо вважається, що в цей день вода очищає душу і тіло від різних хвороб і негараздів.
Один із забобонів, пов’язаний із днем Богоявлення, – це народне вірування, що під час купання в ополонці після освячення в ній води, Бог прощає людині всі її гріхи за весь рік. Звичайно, це не так. По-перше, купання людини в крижаній воді це неймовірно небезпечно. Людина може захворіти, простудитися, померти від переохолодження чи потонути. Годі вже говорити, що від купання в ополонці жоден гріхи людині проститися не може. Гріхи прощаються іншим способом – під час Сповіді та Причастя, а також, по мірі нашого духовного вдосконалення й виправлення. Якщо ж людина до церкви не ходить, на Літургії не була, до Сповіді не приступала, то всі її надії на прощення та оздоровлення – марні.
8. Звідки походить ця традиція вирубувати хрест на кризі? А як нема криги, то що?
Немає сумнівів, що в Палестині немає такої традиції. Зате вона чудово прижилася в тих регіонах, де на Хрещення міцні морози чудово покривають кригою місцеві водойми. Хресний хід «на Йордан» відбувається після богослужіння, і чудово коли процесія молиться саме до зображення св.Хреста, а не до ополонки. Тим не менше, немає нічого надзвичайного, коли такого хреста немає. Зазвичай, перед священиком ставлять столик на йому покладено св.Євангеліє, чащу для води, кропило, св.Хрест та горять свічки.
10. Що робити із водою, яка рік простояла, а її не випили?
По можливості, води на свято треба брати стільки, щоб її спожити за цілий рік. Справа в тому, що вода не втрачає своє благодаті та цілющих властивостей навіть після того, як її розвести іншою чистою водою. Тому, насамперед слід нагадати про поміркованість, розважливість із якою ми приступаємо до святині. Це не просто вода, а велика християнська святиня. Відтак, ставитися до неї слід із максимальною обережністю. Великий гріх чинять люди, коли зберігають удома цілу колекцію банок із освяченими в різні роки та на різні свята водами, але ніколи не вживають цю воду за призначенням – після ранкового молитовного правила чи в часі хвороб. Буває таке, що налита в брудну посудину з брудною кришкою просто зіпсувалася – закони природи сильніші від нашої безпечності та неохайності. В такому випадку, її треба вилити під дерево, в річку чи на таке місце, де ніхто не ходить. І, звичайно ж, про цей випадок обов’язково розповісти священику під час наступної Сповіді.
