Осип Васильович Турянський народився в селі Оглядів на Львіщині, в родині теслі. Був найстаршим з-поміж вісьмох дітей. Отримав перші знання у сільського вчителя, з його ж допомогою вступив до Львівської української гімназії. Аби навчатися і трохи допомагати родині, що тяжко бідувала, Осип заробляв репетиторством.
1907р. Турянський закінчив філософський факультет Віденського університету. Невдовзі захистив докторську дисертацію, отримав науковий ступінь доктора філософії. Працював учителем у середніх школах Галичини.
1908 рік став дебютним для Турянського як письменника: в альманаху віденської «Січі» вийшли друком новели «Курка», «Ей, коб були мене вчили», «Де монце?».
Від 1910р. викладав українську мову та літературу в Перемишлянській гімназії. Тоді ж узяв шлюб із донькою депутата Віденського парламенту — Стефанією, за якийся час у подружжя народився син.
Восени 1914р. Осипа Турянського мобілізували до австрійської армії й доправили на фронт, до Сербії. За рік опинився у сербському полоні, перебував у таборі для інтернованих на італійському острові Ельба.
Про своє перебування в полоні написав 1917р. повість-поему «Поза межами болю», яка являла собою талановитий зразок модерної української літератури й стала помітним явищем у тодішньому культурному житті.
Повернувшись до Австрії, викладав право у Віденському університеті, займався в Галичині видавничою та педагогічною діяльністю.
Від 1923р. О.В.Турянський працював директором Яворівської, Дрогобицької, Рогатинської гімназій, там-таки викладав німецьку, французьку мови, латину. Перекладав твори світової класики.
Письменник помер 28 березня 1933р. року у Львові. За життя його творчість не була широко відомою, лише через 50 років була широко оприлюднена і гідно поцінована.
Серед найвідоміших творів Осипа Турянського (псевдонім Іван Думка) – вже названа повість-поема «Поза межами болю», повісті «Дума пралісу» та «Син землі», збірка оповідань «Боротьба за великість», комедія «Раби».
Олена Бондаренко, літераторка, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
