Пенсіонери кажуть що пенсійна реформа — це останній цинічний обман керівництвом країни свого громадянина. Варіації на це висловлювання чую дуже часто, особливо коли їздиш  по селам та селищам України. І це якщо не починають згадувати “медичну реформу”. Там взагалі цензурних слів звучить мало.

Звичайно запитують і про землю, і різні політичні запитання цікавлять селян — але, напевне, найбільше розмов, скарг та прохань про допомогу  саме щодо пенсійних виплат. У кожного, звісно, своя історія, але більшість дуже схожа. В селі важко знайти людину яка б тяжко не працювала все своє життя, а на пенсії отримувала такі виплати, що не лише за комунальні нарахування заплатити — прогодуватись неможливо!Якщо згадувати радянські часи, то майже всі пенсіонери з невеликою різницею мали однакову пенсію. І вона не тільки гарантувала мінімальний прожитковий рівень, але й давала відчуття справедливості. Хоча і тоді щодо селян, як на мене, використовувався принцип другосортності: були пенсії і по 20 – 30 рублів на місяць!

Минулого року уряд з гордістю рекламував пенсійну реформу обіцяючи осучаснити пенсійні виплати. Лунали заяви що буде “поборено величезну несправедливість” при нарахуванні пенсій. Всі очікували підняття виплат хоча б до рівня інфляції. Які були розчарування ви самі знаєте… Так, в декого пенсія дійсно зросла. Але таких — одиниці. І майже всі проживають у великих містах. В селах більшості людей додали до пенсії від 10 копійок до 60 гривень!

Згідно нового пенсійного законодавства для отримання пенсії за віком з 2018 року потрібно мати стаж роботи не менше 25 років, а протягом 2019 – 2028 років щорічно на1 рік більше, внаслідок чого мінімальний стаж складе 35 років.

По суті це означає, що більшість громадяни України, які проживали і проживають у сільській місцевості і працювали в колгоспах, сільськогосподарських кооперативах, фермерських господарствах та сільськогосподарських підприємствах (організаціях) не будуть мати права на призначення пенсії, оскільки були ліквідовані колгоспи та сільськогосподарські кооперативи, і більшість громадян вимушено залишалось без роботи. Щодо нових робочих місць — то не потрібно розповідати як важко в селі знайти роботу, та ще й офіційну!

Люди, які забезпечували продовольчу безпеку держави, при цьому працюючи за копійки, сьогодні після збільшення мінімального робочого стажу можуть розраховувати лише на соціальні виплати.

А в сільській місцевості проживає 5 мільйонів пенсіонерів! В окремих регіонах їх кількість перевалює за 60% всього населення. І частина з них не може підтвердити жоден робочий день до 1972 року. У селян не було трудових книжок. Вони навіть не мали паспортів! Після розвалу СРСР в багатьох громадян пропали цілі періоди трудового стажу. Що стосується сільських жителів, то там взагалі ситуація важка: десятиліття роботи в так званих “Колгоспбудах”, які безвісти зникли в результаті соціально-економічних реформ, не тільки не вплинули на розмір пенсії, навпаки, знизило і так мізерні виплати.

Ось і змушені до самої смерті старенькі виживати завдяки присадибним ділянкам, здачею в оренду паїв та виснажливій ручній праці в домашніх господарствах.

Отже маємо констатувати — пенсійна реформа не тільки не досягла задекларованої мети, вона поглибила соціальну нерівність серед пенсіонерів узаконивши з однієї сторони захмарні пенсії і зробивши привілейований клас пенсіонерів, з іншої глибоко образила тих, хто все життя працював, отримують суми, навіть менші ніж прожитковий мінімум!

Прем’єр-міністр розуміючи, що цією “реформою” перекреслив можливість цій владі втриматись на посадах і беручи до уваги наступний виборчий рік, пообіцяв селянам підвищення пенсійних виплат у 2019 році. Взагалі вважаю, що початок наступного року буде доволі багатим на різного роду виплати — влада, яка вже скомпрометувала себе всіма “реформами”, спробує якимось чином все ж підвищити свій рейтинг. Але де гарантія, що після виборів ці виплати будуть продовжуватись?

“Батьківщина”, розуміючи це, запропонувала закріпити підвищення в законодавчому полі і зареєструвала законопроект (№8004), яким передбачено, що громадяни, які працювали в колгоспах, сільськогосподарських кооперативах, фермерських господарствах та сільськогосподарських підприємствах (організаціях) мають право на встановлення мінімального розміру пенсійних виплат на рівні не меншому за 2 прожиткових мінімуми для осіб, які втратили працездатність (не менше за 2746 грн. в 2018 році), що відповідатиме середньому розміру пенсійних виплат. Безумовно це невеликі кошти. Але було б блюзнірством обіцяти підняти пенсії до 5 тисяч розуміючи, що влада все одно не пристане на цю пропозицію.

Сьогодні ж від так званої “реформи” у виграші залишились лише високооплачувані посадовці, депутати, держслужбовці, які й до перерахунку мали непогані пенсії. Вони отримають значно соліднішу надбавку до пенсії, ніж їх співвітчизники, які віддавали роботі не менше зусиль. Де ж тут соціальна справедливість? Чому держава не дбає про тих, хто десятиліттями сумлінно працював на розвиток української економіки, на забезпечення продовольчої безпеки країни? Чому відмовляється забезпечувати гідну старість всім українським пенсіонерам?