Про зміну виборчого законодавства, збільшення її ефективності та приведення до європейських стандартів в Україні говорять вже дуже і дуже багато років. При чому, не раз обговорювали і необхідність зміни самої виборчої системи загалом. Ці теми піднімались перед виборами і після них, партії та громадські організації виходили на численні мітинги та протести тощо.
Разом з тим, за вже майже 27 років незалежності питання так і не вдалось вирішити: надалі відбуваються різного роду фальсифікації та порушення, а партії просувають до рад невідомо кого за закритими партійними списками. До влади, зокрема до Верховної Ради України, продовжують попадати політики, які вже встигли себе проявити в різного роду політичних та корупційних скандалах, фігуранти тих чи інших кримінальних справ та просто безвідповідальні та непрофесійні люди, не здатні вести країну до якісних позитивних змін. Усе це виливається в результаті в той застій та безлад, який ми вже багато років спостерігаємо в країні.
Розчарування в обраних раніше політичних силах відображається у рейтингах щодо вподобань електорату: сьогодні за різними підрахунками від 40 до 60% виборців не можуть визначатись із політичною силою, яку вони будуть підтримувати вже на найближчих парламентських виборах, які відбудуться в 2019 році. Близько 80% громадян готові доручити управління країною новим обличчям. Це створює неабияке підґрунтя для політичних партій, які ще не були у великій політиці.
Разом з тим, від перешкод та несподіванок на виборах як в ОТГ, так і до ВРУ ніхто з них не застрахований. І якщо зміна виборчого законодавства є кроком, який може без особливих проблем зробити нинішній склад ВРУ — потрібна лише політична воля, то от зміна виборчої системи – річ набагато складніша. Нове виборче законодавство не вирішить усіх слабких сторін «паперового» голосування по кілометрових бюлетенях, при якому до попадання в ЦВК усі голоси можуть бути десятки разів фальсифіковані. З такою системою підтасувати результати було не складніше, ніж депутату у Верховній Раді України натиснути кнопку і проголосувати за свого колегу по фракції, що усі сотні разів бачили.
«Вірогідність фальсифікації на виборах, нажаль, сьогодні залишається актуальною проблемою. При цьому, на думку деяких політиків, проблема починається вже зі складу ЦВК. Зміна виборчого законодавства, в тому числі значне підвищення рівня кримінальної відповідальності за порушення його норм під час виборів — давно назріла проблема і вкрай важливо, щоб її вирішили до виборів у 2019-му. В інакшому випадку, ми можемо в черговий раз отримати ескалацію внутрішньополітичної ситуації через недовіру до результатів виборів.
Усе це говорить про те, що країні потрібна сучасна електронна система голосування, яка б приймала голоси від виборців після сканування, наприклад, відбитку пальця та сітківки ока. В світі є відповідні приклади. В такому випадку будь-які маніпуляції з голосами взагалі виключаються. Так, це потребує неабияких зусиль та витрат бюджетів, це потребує часу, адже ми маємо величезну кількість виборчих дільниць. Але з іншої сторони, скільки держава і так витрачає на проведення виборів по всій країні?
За підрахунками ЦВК, вибори президента у 2019 році обійдуться бюджету в 2,3 млрд.грн, вибори народних депутатів — в 1,9 млрд.грн. А скільки грошей держава та її народ вже втратили та ще втратять, приводячи до влади не тих політиків? Впевнені, що набагато більше, ніж потрібно на зміну системи та вирішення проблеми достовірності результатів виборів раз і назавжди.
