Від початку російської агресії на сході України у центральної влади було небагато можливостей для ефективної протидії кадровим спецназівцям РФ, а також армії, що стояла біля кордону. Армії, частини якої поступово просочувалися на нашу територію.
Заважали активному протистоянню як провали у законодавстві, так і фізична виснаженість військ. По-перше, за законом використовувати міць ЗСУ на нашій території можна було лише в разі оголошення війни, що означало б втрату як мінімум більшої частини держави. По-друге, кількість реально боєздатних підрозділів ну ніяк не дозволяла відбити атаки окупантів, які мали перевагу хоча б за чисельністю у кілька разів. Україна була не готова до війни. У такій ситуації формат АТО виявився єдиним із можливих, як би при цьому не критикували політиків любителі зради. Тут багато аспектів, як економічних (антитерористична операція не блокує міжнародну фінансову допомогу), так і стратегічних (локалізація конфлікту на кожну годину в 2014-му і до цього дня дає нам перевагу).
Втім, як би там не було, у ВР швиденько ухвалили низку законів, що дозволяють використовувати армію на Донбасі, адже силами спецназу МВС, “Альфи” і тільки створеної нацгвардії впоратися з тисячами добре озброєних орків було неможливо.
Завершити ж АТО за найкоротші терміни, як тоді обіцяв Президент, було можливо, якби не цілком зрозуміла боязнь Порошенко знищувати цілі міста з майже всім місцевим населенням. Увіткнути український прапор в начисто випалену землю, слава Богу, ніхто з політичної еліти не хотів, а момент, коли можна придушити “русскую весну” на самісінькому її початку, вже було втрачено.
В принципі, саме через небезпеку для мирних жителів, а також можливість відкритого вторгнення ЗС РФ у величезній кількості штиків в Іловайську, квазіреспубліки існують досі. У той же час росіяни, як можуть, наводять лад у лавах окупаційних військ – викидають із командного складу колаборантів, замінюючи їх кадровими фахівцями, створюють штаби і армії, що підкоряються Південному військовому округу РФ. За цих умов проведення антитерористичної операції фактично зводить нанівець зусилля захисників України зі звільнення захоплених міст, бо протидіяти потужному ворогові тут і зараз, коли самим необхідно отримувати мільйон папірців зі штабу для якої-небудь масштабної операції просто неможливо.
Ще в 2014-му я був свідком і частково учасником того, як взаємодіють структури ЗСУ, НГУ з антитерористичних центром і керівництвом добробатів. Можу сказати лише одне: коли інформація про якусь подію надходила до, наприклад СБУ, ці дані потрапляли до хлопців на фронті спочатку через чотири години. Тобто, коли на знищення колони “Градів” не потрібно було ніякого дозволу з Києва, військові артилеристи дізнавалися координати ворожої техніки із запізненням на цілих 240 хвилин. Приблизно така ж ситуація була всюди. Дані, які мали б за лічені секунди надходити до командирів, що б одразу віддавали наказ діяти, запізнювались так, що реагувати на події було надскладно.
Тоді, влітку 2014-го, керівництво АТЦ займалося поліпшенням координації між всіма структурами, що були задіяні в АТО. Зменшили цей показник до двох годин. В окремих випадках, коли, наприклад, інфу отримував офіцер, який особисто знає когось, хто працює “у полі”, ЗСУ реагувати встигали.
То ж, вибачте за правду, але під час АТО, принаймні на початку, нерідко траплялося, що керівництво одного з відомств або підрозділів забувало знімати корону з голови та руйнувало плани штабу. І через це також потрібна операція Об’єднаних сил, коли керувати нею будуть не СБУшники, яким ЗСУ та підрозділі МВС підпорядковуються лише умовно, а військові, з котрих складається основна ударна міць по ворогові.
Крім того, під час ООС можуть бути унеможливлені репортажі журналістів російських ЗМІ, яких привезли на передову їхні сумнівні українські колеги. Командування штабу отримає повноваження керувати всіма підрозділами, планувати спецоперації без узгодження із Аваковим та іншими чиновниками. Військові зможуть в будь-який потрібний момент ввести комендантську годину, заборонити пересування автівок у потрібному їм районі та надати можливість особистому складу якомога ефективніше протидіяти російським загарбникам.
Також прямою задачею операції буде не просто знищення терористів, а звільнення окупованих міст, створення умов для заходу у регіон миротворців та безжальну відповідь ворогу у разі його наступу.
Україна вже готова воювати.
Автор:
