У Міністерстві соціальної політики вважають, що контроль за ефективністю витрачання державних коштів у соціальній сфері має здійснювати професійний і незалежний орган, а це питання має бути одним з пріоритетних.
Сьогодні за адресність соціальної підтримки відповідають, власне, ті органи, які її призначають.Маючи 6,5 млн одержувачів субсидій та ще близько 3 млн одержувачів інших видів соціальних виплат, може орган, який опрацьовує таку кількість звернень, забезпечити ще й контроль ефективності використання державних коштів? Відповідь очевидна – робота в цьому напрямку недостатня. Роботу по контролю за ефективністю витрачання державних коштів, унеможливленню шахрайства має здійснювати не той орган, який призначає соцдопомогу, а інший – абсолютно професійний і незалежний.
Сьогодні в Україні соціальний інспектор займається складанням актів обстеження матеріально-побутових умов, і це забирає в нього 95 чи навіть 99 відсотків робочого часу. Окрім того, оскільки він перебуває у підпорядкуванні органу, який призначає соціальні виплати, навіть у разі виявлення порушень керівник цього органу намагатиметься вирішити питання, так би мовити, “полюбовно”, не виносячи цю інформацію на загал.
З метою налагодження контролю за витрачанням бюджетних коштів Мінсоцполітики підготувало законопроект „Про забезпечення державного контролю під час надання соціальної підтримки”, який 1 лютого 2017 року був схвалений урядом і вже фактично півтора року перебуває на розгляді у Верховній Раді.
На жаль, політичного рішення з цього питання на сьогодні так і немає, а без цього впроваджувати певні реформи досить складно.
В інших країнах для контролю за ефективним використанням коштів на соціальну підтримку створюють спеціальні органи, які умовно можна назвати інститутом соціальних інспекторів чи соціальною службою – у різних країнах по-різному.
Якщо ми хочемо раціонально використовувати бюджетні кошти, щоб потім пояснити платникам податків – куди вони витрачаються, питання ефективності контролю має бути одним із пріоритетних.
