avtovorota.org
Найстаріше місто (130.4 тис. жителів) регіону обласного підпорядкування і центр району, розташоване на великому однойменному мисі, що на кілька кілометрів вдається в дніпровське Каховське водосховище.
За переказом, на початку XVI ст. на річковому мисі (розі) оселився козак Микита, що заснував паромну переправу через Дніпро, прозвану Микитин Ріг. На початку XVII ст. на цьому місці виникло село Микитине. В 1637-1652 рр. у Центральній частині сучасного міста знаходилася Запорозька (Микитинська) Січ, у якій напередодні Визвольної війни українського народу (1648- 654 рр.) б. Хмельницький був обраний гетьманом України. В 1954 р. тут встановили обеліск на згадку про Микитинську Січ (скульптор А. Ситник) і пам’ятник Б. Хмельницькому (скульптор І. Кавалерідзе).
Після закінчення російсько-польської війни в 1667 р. українським чумакам, що їздили в Крим по сіль, дозволили переправлятися через Дніпро біля села Микитине, перейменувавши його на Микитин Перевіз. В 1775 р. у зв’язку з ліквідацією Запорозької Січі в Микитиному Перевозі розпочато будівництво фортеці і міста сотні нікопольців брали участь в обороні Севастополя, а в місті розміщався військовий шпиталь.
Розвиток міста значно прискорився з початком промислового освоєння надр регіону наприкінці XIX ст. В 1883 р. поблизу Нікополя розвідали родовище марганцевих руд, і впродовж десятиліття в місті з’явилися три заводи (сільськогосподарських машин, чавуно-мідноливарний і механічний). Забудова центральної частини сучасного Нікополя, де збереглися будинки, споруджені в довоєнний (рідше дореволюційний) періоди, з архітектурної точки зору мало цікава. На початку XX ст. у місті було по дві православні церкви церкви і синагоги.
У 1834 р. тут заснований цех вільних матросів, що складався з міщан, вільновід- пущених, казенних селян і різночинців. За п’ятирічну службу на чорноморському флоті вони звільнялися від податків і рекрутчини, а у випадку війни призивалися у діючу армію. Так сталося під час Кримської війни (1853-1856 рр.), коли ва Різдва (1812-1820 рр.) зберігся, а місце другого зайняв побудований у роки незалежності кафедральний Спасопреображенський собор.
Парафіяни синагог, що не встигли евакуюватися, були розстріляні під час німецької окупації в 1941-1943 рр., про що нагадує монумент, встановлений у пам’ять про 8 тисяч загиблих євреїв. У 1955′ 1956 рр. була побудована Каховська ГЕС, що заповнила широченну заплав Дніпра найбільшим в Україні водосховищем. Нікополь був навіть змушений захищати свою центральну частину спеціальною дамбою-набережною, з якої в гарну погоду видно Запорізьку дЕС розташовану на протилежному березі.
