Православні та греко-католики готуються до зустрічі Різдва Христового
-Що ви можете сказати з приводу духовного посту?
Попереду — Різдвяний святвечір, богослужіння, кутя, колядки, привітання. Але на жаль — сучасна людина, відірвана від свого коріння, має досить поверхневе уявлення про суть свята і справжньої підготовки до нього.
Про церковні та народні особливості святкування Різдва поговорили з протоієреєм Української Православної церкви Георгієм (Коваленко) і православним християнином, жителем села на Тернопільщині, етнографом Степаном Федоровичем.
Протоієрей Георгій (Коваленко): Сьогодні і завтра буду слухати колядки
-В Чому полягає підготовка християнина до зустрічі Різдва Христового?
-Сьогодні — Навечір’я Різдва, Різдвяний святвечір. Сьогодні день строгого посту. Традиційно ми не споживаємо їжу до появи першої зірки на небі.
-Тобто Не можна їсти взагалі нічого?
-Я думаю, що сьогоднішній день — це день не стільки посту, скільки підготовки до Різдва. І сьогоднішнє пощение пов’язано, швидше, зі сповіддю. Ми іноді забуваємо, що Різдво — це День народження, День народження Богонемовляти. І саме Він готує для нас святковий стіл. Найголовніше на Богослужінні Різдва — це наше причастя. Щоб підготуватися до причастя, напередодні ми постимо, і сповідаємося — щоб стати учасниками цієї святкової Трапези Господньої.
А вже після цього починається саме улюблене людьми — коли свято розливається на вулиці, заходить до хати. Різдво — це приклад свята, коли церковне, богослужбові, піднесене поєднується з народним, традиційним, вуличним. Традиція вертепів і колядок — це чудова народна традиція. У ці дні всі ми будемо слухати колядки в різному виконанні.
Вчора в свій телефон я закачав колядки, і буду їх слухати, починаючи з сьогоднішнього дня. Сьогодні будуть хорові колядки, а з завтрашнього дня — все що завгодно: і Smokie, і Френк Сінатра, Елвіс Преслі, і Руслана, і ВВ. Практично у всіх знаменитостей в кожному музичному напрямку можна знайти різдвяні альбоми. Це теж певна традиція, яка повинна повернутися до нас. Не всі слухають хорову музику, але всі з задоволенням слухають «Тиха ніч», «Добрий вечір тобі», чи той же «Щедрик».
-Як ви ставитеся до ідеї святкування Різдва та Воскресіння Христового усіма християнами світу в один день?
-Я тільки за те, щоб християни всього світу святкували Різдво та Воскресіння Христове в один день. Але мені здається, що навіть у цьому нинішньому поділу є певний сенс. Ми, християни, по суті, Новий рік святкуємо не 1-го і не 14-го, а на Різдво — Новий рік від Різдва Христового. Більше того, те, що ми його святкуємо 25-го і 7-го, має нагадати нам, що головне не в числі, а в події. І те, що, як кажуть, і рік не той — це ні в якому разі не повинно нас обескураживать і збивати з пантелику. Тому що сенс — у святкуванні Різдва. І саме в цьому сенсі ми вітаємо тих, хто святкує за старим стилем, 25-го, і будемо радіти і святкувати в той день, який прийнятий в нашій традиції.
СТЕПАН ФЕДОРОВИЧ: Ми не могли приготувати 12 страв — ми готували кілька, а інші малювали
Я пам’ятаю, як наша родина святкувала Різдво на початку 1950-х. Були важкі часи. До 5 січня намагалися зробити всю домашню роботу — так, щоб у свята можна було відпочивати. Заготовляли дрова, корм для худоби. Крім того, заготовляли продукти на 6 число.
6 січня вранці починалася робота на кухні для святкового столу. Вранці всіх дітей змушували ретельно перебирати пшеницю для куті. Потрібно було приготувати 12 страв, але тоді у нас не було такої можливості. Ми готували кілька страв, а решта просто малювали на папері.
Але кутя була обов’язково. Зараз у кутю додають всі мислимі і немислимі екзотичні фрукти. А тоді такої куті не було — це була просто підсолоджена перебранная пшеничка з маком. Іноді замість пшениці використовували сочевицю. Якщо в будинку були волоські горішки, їх теж додавали. Ізюму в такий куті не було — його просто не було за що купити.
Інші страви для святкового столу — квашена капуста, вареники з картоплею, гриби, квасоля та інші страви, але обов’язково варені, а не печені. Пиріжки йшли окремо.
Все це готувалось до 17 годин.
Близько 16 годин в хату заносили дідуха робили простий вертеп. На лави, на столі і навіть на підлогу стелили солому. Лавки накривали соломою тканинною доріжкою, стіл накривали обрусом — дуже цінною скатертиною з конопляного полотна, вишиту по краях.
Потім до церкви йшли молоді дівчата і хлопці, тому що після цього вони будуть грішити. А старші залишалися в будинку — батько мав пригостити всю худобу і чекати першу зірку. Як тільки зірка зійшла, всі сідають за стіл. При цьому на столі стояла тільки одна велика миска — не окремі тарілочки для кожного. В ній були всі страви. Всі члени сім’ї їли з неї — кожен своєю дерев’яною ложкою. Причому у батька була найбільша ложка.
Першу страву, з якої починалося святкування — це кутя. Але обов’язково потрібно було спробувати кожне блюдо. Після цього всі читали вголос молитву «Отче наш», а після цього — хто вміє, а хто ні — співали колядки.
Коли закінчували колядувати в будинку, збирали всі ложки, крім двох — батька і матері. Стіл не забирався — їжа залишалася на всю ніч для наших предків.
Потім з дозволу батьків діти йшли колядувати по сусідам — до тих, хто нас поважає, до тих, кого ми поважаємо. Мова не йшла про те, щоб заробити гроші. Такої, як «Дайте дядьку п’ятака», у нас не було. У нас все було дуже пристойно, дуже доброзичливо, дуже духовно.
На другий день, 7 січня, зранку, священик давав дозвіл на святкування. Починалися вертепи (пересувні лялькові театри — Ред.), їх було дуже багато.
