uarp.orgCвіт Марії Примаченко фантастично яскравий і розмаїтий: квіти, дерева, незвичайне птаство, заквітчані звірі, всіяне зорями небо із крилатими казковими істотами – все стверджує добро і підносить людську душу до щасливих висот. Її своєрідний мистецький стиль і неповторна колористика зачаровують і надихають.
Марія Примаченко (Приймаченко) народилася і ціле своє життя мешкала в селі Болотня на Київщині (нині Іванківський район). Батько Марії, Оксентій Григорович, був надзвичайно обдарованим теслею та різьбярем — виготовлені ним паркани, віконниці, вершечки покрівель у Болотні та довколишніх селах були справжніми витворами мистецтва. Мама, Параска Василівна, талановито вишивала й передала свій дар доньці.
В дитинстві Марійка тяжко занедужала – поліомієліт. Постійно переборюючи невиліковну хворобу, пересуваючись із допомогою костурів та малюючи лівою рукою, зрештою, не маючи спеціальної освіти, — Марія Примаченко стала однією з тих геніальних мисткинь, чиїми шедеврами захоплюється і завжди захоплюватиметься світ.
Марія булла щасливою людиною. Кохала і була коханою, народила хорошого сина, який став народним художником, учнем, однодумцем і другом своєї матері.
Талановиту майстриню 1936 р. «відкрила» київська ткаля і вишивальниця Тетяна Флору. Відтоді художницю запрошують до майстерні при Київському музеї українського мистецтва. Вона не лише малює, а й вишиває та виготовляє кераміку. Того ж року на виставці народного мистецтва її нагороджують дипломом першого ступеня. Її твори захоплено зустрічають на виставках у Парижі й Празі, Монреалі й Варшаві.
На початку Другої світової війни Марія повертається до Болотні. Надходить гірка звістка: на фронті загинув коханий чоловік. Він так і не дізнався про народження сина…
Більше Марія Оксентіївна не залишає рідного села. Тут створює численні панно – «Два одуди в квітках», «Двія блуні», «Квітки українські»; картини «Два Голуби на волошках», «Павич», «Журавель і Лисиця» та багато інших.
1960 р. на виставці декоративних творів у Москві, під час Декади української літератури і мистецтв, до художниці повернулася слава. Марію Примаченко нагороджено орденом «Знак Пошани», а невдовзі вона стає лауреатом Державної премії України імені Т. Шевченка.
На 1960—1966 роки припадає створення низки декоративних розписів «Людям на радість», до якої увійшли відомі роботи «Сонях», «Жар-птаха», «Пава у квітах». У 70-і роки з’являються картини «Весілля», «Катерина співає пісню», «Сватання» та інші, присвячені землякам-односельцям.
Марія Оксентіївна Примаченко померла 1986 р… Останні роки життя хвороба зовсім прикувала її до ліжка, однак малювати мисткиня продовжувала. Незадовго до смерті М.Примаченко створила трагічну Чорнобильську серію, адже її рідне село опинилося у 30-кілометровій зоні…
До мистецького спадку Марії Примаченко належать понад 800 картин, численні розписи на кераміці, керамічні скульптури. 650 її робіт зберігаються у Київському музеї українського народного декоративного мистецтва.
На честь М.Примаченко названі бульвар у Києві, вулиці у Броварах та Краматорську, мала планета. За мотивами її творчості у 2013р.був знятий анімаційний фільм «Літа мої…» (режисер В.Гончаров).
У одній зі своїх статей – присвяченій особистості Марії Примаченко та її творчості – режисер і мистецтвознавець Лесь Танюк зазначив: «…реліквіями українського національного поліменталізму є звірі, птахи, риби, квіти і дерева Марії Приймаченко. Вигадані, намальовані й примхливо розцяцьковані, вони відкривають нам нас самих, світять і світяться…»
Сама ж М.О.Примаченко якось сказала: «Роблю сонячні квіти тому, що людейлюблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі».
Прекрасний заповіт…
Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
