Переповідають, що одного разу до ректора Харківського державного університету В.Г. Хоткевича навідався функціонер з обкому КПУ. Мав доручення перевірити, чому у виші переведення викладання з української на російську всіляко гальмується. Мовляв, чи не пов’язано це з позицією ректора, сина відомого українського письменника Гната Хоткевича, знищеного радянською владою? Під час розмови чиновник, нібито між іншим, заявив, що письменника Хоткевича, скоріше за все, не розстріляли б, якби він писав російською. Володимир Гнатович відреагував блискавично: «Для українця рідна мова — це душа, а душею, як відомо, не гендлюють!..»
Доля родини Хоткевичів, як і багатьох українських інтелігентних родин, трагічна. Батька 1938р. рокували на смерть за «участь у контрреволюційній організації». Сестри Галина та Ольга під час Другої світової війни опинилися одна – у Франції, друга – у Венесуелі. Старший брат, вояк-дивізійник, поліг у бою з червоними під Курськом. Ще один брат потонув, намагаючись переплисти на іранський бік. Володимирові випало не лише дивом вижити, уникнути ГУЛагу, а й досягти висот наукової діяльності.
Майбутній вчений-фізик, педагог, академік Володимир Хоткевич народився у Києві, в родині письменника, композитора, етнографа, історика.
Юнак навчався у індустріально-технічній профшколі, по її закінченні — 1930р. — вступив до Харківського механіко-машинобудівного інституту, отримав спеціальність інженера-дослідника у галузі фізики.
Тривалий час працвав в Українському фізико-технічному інституті.
Під час Другої світової війни разом з інститутом перебував у евакуації в Алмати (Казахстан). 1943 р. захистив кандидатську дисертацію. 1944 р. повернувся до Харкова. Від 1950р. працював у Харківському державному університеті: доцент, професор, завідувач кафедрою, декан фізико-математичного факультету, проректор з наукової роботи. У 1966-76р.р. — ректор університету.
Захистив докторську дисертацію.1967 р. обраний членом-кореспондентом АН УРСР.
Помер відомий вчений 9 липня 1982р.
Основною сферою наукової діяльності В.Г.Хоткевича були дослідження у галузі надпровідності та низькотемпературної металофізики.
Автор понад 200 наукових праць.
Почесний доктор Познанського університету ім.А.Міцкевича.
