Gazeta.uaВеликий український історик, письменник, етнограф,– Микола Іванович Костомаров є людиною, чиї життя, наукова, громадська і творча діяльність являють собою приклад великої любові до України і безкорисливого служіння українській справі.
Одна з величезних заслуг Миколи Костомарова – створення –
разом з В.Білозерським та М.Гулаком — Кирило-Мефодіївського товариства (братства) та його друкованого органу —
журналу «Основа».
Саме Микола Костомаров є авторором основоположних
документів: «Статут і правила товариства» та «Книга буття українського народу», або «Закон
Божий», що була фактично програмою діяльності організації.
До Братства входили Т.Шевченко і П. Куліш, О.Маркевич і
О.Навроцький. Діяльність кирило-мефодіївців
стала головним рушієм
українського національно-культурного відродження.
Великий історик першим у тодішній Російській імперії
науково довів етнічну окремішність
українців, котрих імперські історики розглядали винятково як складову
«великоросійської нації». Він обґрунтував право українців на власну історію та
власний, унікальний шлях розвитку. Своєю теорією «двох начал», вічового та самодержавного,
М.Костомаров доводить кардинальну
світоглядну відмінність українського суспільства – демократичного, основаного на
народовладді – від російського, де тиранія «природня» у сприйнятті як владців, так
і народу у своїй масі. Теорія «двох народностей» цілковито спростовувала панівну
в Російській імперії концепцію «триєдиного російського народу».
М.Костомаров, будучи
обдарованим поетом і прозаїком, залишив нам талановиті
збірки патріотично натхненних віршів «Українські балади», «Гілка»; драми «Сава Чалий» та «Переяславська ніч»; повісті «Син», «Холоп», «Чернігівка», «Сорок років». М.І.Костомаров
був талановитим педагогом. Коли він очолив
кафедру російської історії Петербурзького університету, на його лекції
збиралися заледве не всі студенти вишу. «По
закінченні читання знялися гучні овації, а потім юрба молодих людей підхопила
мене на руки і винесла з університетського приміщення до екіпажа», —
згадував згодом Костомаров про свою вступну лекцію до курсу історії.
Микола Костомаров був магнетичною особистістю. Мав величезний вплив на інтелігенцію.
«Костомаровські вівторки» — зустрічі в домі вченого – відвідували найвідоміші науковці та діячі культури.
М.Костомаров – автор загалом 300 історичних, публіцистичних і літературних творів. Найвідоміші
його праці: «Богдан Хмельницький» (у трьох томах); історична розвідка про події в Україні по
смерті Б.Хмельницького «Руїна»; «Мазепа» і «Мазепинці».
Фундаментальна праця вченого — «Російська історія в
життєписах її найважливіших діячів», у якій вміщені критичні біографії головних
діячів давньоруської, української та російської історії. Об’єктивно висвітлиів
М.Костомапров історію Росії в розвідках «Північноруське народоправство» і
«Непевний час Московської держави»; історію Польщі — у дослідженні «Останні
роки Речі Посполитої».
Микола Костомаров одружився з Аліною Крагельською через 30 років після того, як це
весілля мало відбутися. Тоді на заваді стали арешт, ув’язнення і
висилка Костомарова. Останні 10 років життя великого історика були
найщасливішими.
«Рідна країна»
