Заборонити повторне використання пляшок – таку поправку до законопроекту № 2971-д “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання виробництва та обігу пива” готують у Верховній Раді. Мовляв, це негігієнічно. Доки в Європі люди будь-які пляшки кидають до спеціальних автоматів і отримують за кожну – 25 євроцентів, у нас – прогрес навпаки.
Автор поправки – народний депутат Олег Кришин, який був співзасновником і співвласником ТОВ «Корпорація «ЦМК», а також головою наглядової ради ТОВ «Вільногірське скло» – одного з найбільших в Україні виробників скляної тари, тому саме він найбільше печеться про здоров’я українців, яким пити зі «вживаної» пляшки небезпечно. То пусте, що через його ноу-хау пиво стане дорожчим, соціально незахищені люди, які заробляють на життя тим, що збирають і здають пляшки, втратять джерело доходу, а міста потонуть у скляному смітті.
“На сьогодні в Україні 33% всього пива розливається в скляну тару (приблизно 80 млн декалітрів на рік), з якої 65% припадає на оборотну тару, 35% – на нову. Кожна пляшка здійснює п’ять-шість обертів, що скорочує витрати на її виготовлення. Всього в обігу налічується близько 230 млн. пляшок оборотної тари. Якщо поправка в закон буде прийнята, це призведе до величезних фінансових труднощів підприємств-виробників пива, будуть вимиватися їхні ресурси, адже їм раптово знадобиться в шість разів більше тари”, – цитують ЗМІ генерального директора ПрАТ “Укрпиво” Галину Коренькову.
Тетяна – колишній інженер з охорони праці одного з Дніпропетровських заводів. Вона соромиться того, що зараз змушена збирати й здавати пляшки, бо їй не вистачає двох тисяч гривень заслуженої пенсії на ліки, комірне та їжу.
«Ми скоро усі вимремо! Пляшки – то мій підзаробіток, аби хоч якось вижити. Заборона повторно використовувати скляну тару – це велика дурість!», – обурюється пенсіонерка.
Працівники прийому склотари так само обурені. Ба більше – вони не можуть повірити, що таке взагалі може бути!
«Це звичайне лобіювання інтересів скловиробників. Використовувати пляшку двічі – негігієнічно? Це менш небезпечно, ніж їсти сосиски чи користуватися водою з-під крану. А куди подінуться пляшки?Ми ж потонемо у склі!», – вважає власник пункту прийому пляшок.
Найбільшу ж шкоду поправка може завдати довкіллю. Бо якщо станеться так, що вживані пляшки й справді заборонять, то пивовари, намагаючись не розоритися на склі, перейдуть на пластик, а в Україні немає жодного заводу, де б масово могли переробляти пластикову тару.
“Виробники скла, які так зацікавлені в цій поправці, швидше за все, не зможуть відразу забезпечити потрібну кількість пляшок, тому що повинні будуть перейти на випуск спеціального полегшеного виду пляшок типу “NRW”. Також лобістами цих пропозицій не зроблено жодних прорахунків, скільки додаткової електроенергії і газу їм потрібно буде для виробництва цього обсягу тари, наскільки це підвищить енергетичну залежність України і завдасть шкоди навколишньому середовищу”, – говорить генеральний директор ПрАТ “Укрпиво”.
Дядько Микола щодня збирає пляшок на 10-20 гривень, на них і виживає. Чоловік тимчасово живе у притулку, бо коли повернувся із заробітків – свого будинку вже не побачив. Тепер він збирає гроші, аби відновити документи. Колишній електрик просив передати панам депутатам, які прагнуть заборонити щось на кшталт вживаних пляшок, щоб краще заборонили людям дихати. Бо народ може вдарити під дихло.
