У цей день вшановували Григорія Богослова, одного з Отців церкви, близького друга і сподвижника Василя Великого. Спадщина святого Григорія складається з 243 послань, 507 духовних віршів і 45 проповідей.
Оскільки, за народним календарем, напередодні (на Ксенію) відзначалася “Полузимниця”, або середина зими, то на Григорія чекали повороту до весни. Так і говорили: “Ксенія Григорія квапить, щоб весну не упустив, сонечко на даху посадив”.
Цей день – один з найцікавіших з точки зору прогнозів погоди. Вважалося, що в Григор’єв день можна заглянути не тільки на місяць або навіть на сезон вперед, але і набагато далі.
Говорили, що яким буде день до полудня – така буде і перша половина наступної зими. Відповідно, частина дня з обіду до вечора передбачала погоду на другу половину. Також помічали, що якщо на Григорія випаде сніг, то зима в наступному році не скоро настане. А ось співу синиць в цей день не тішилися – це означало, що в лютому ще вдарять морози.
В Григор’єв день в селах належало робити добрі справи самим і згадувати про добрі справи, зроблені іншими. Про свої ж добрі вчинки не розказували: творити добро потрібно було не для показухи, а заради власної душі. З цього приводу говорили: “Господь і так всі добрі справи бачить”.